ґудзуватий
ГУДЗУВАТИЙ, а, е, діал. Нерівний, з гулями, з вузлами. Павло підніс гудзувату палицю з-за плечей сина рівно вгору й опустив її (Коб., III, 1956, 476); Підійшовши мовчки до Тетяни, він .. поклав їй на плече свою гудзувату руку (Вас., II, 1959, 80); По гудзуватім обличчі Загайчика поскакала усмішка, як по грудді (Вільде, Сестри.., 1958, 68).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | ґудзуватий | ґудзувата | ґудзувате | ґудзуваті |
Родовий | ґудзуватого | ґудзуватої | ґудзуватого | ґудзуватих |
Давальний | ґудзуватому | ґудзуватій | ґудзуватому | ґудзуватим |
Знахідний | ґудзуватий, ґудзуватого | ґудзувату | ґудзувате | ґудзуваті, ґудзуватих |
Орудний | ґудзуватим | ґудзуватою | ґудзуватим | ґудзуватими |
Місцевий | на/у ґудзуватому, ґудзуватім | на/у ґудзуватій | на/у ґудзуватому, ґудзуватім | на/у ґудзуватих |