атум
АТУМ, -а, ч. В давньоєгипетській міфології – один з найдавніших богів, бог Сонця; зображався людиною з подвійною короною на голові; символізував первинну та вічну єдність всього сущого; згідно до геліопольського переказу, Атум, який створив сам себе, виник з примордіального хаосу – Нуна разом з самим хаосом; був солярним божеством, деміургом, що очолював геліопольску енеаду; родоначальник всього живого і божественного в єгипетській релігії.