заграниця
ЗАГРАНИЦЯ, і, ж., розм., рідко. 1. Окрема держава, територія по той бік кордону. - З жінкою [Лошаков] не живе, вона десь по заграницях віється, а він тут (Мирний, III, 1954, 260); Ви не їздили по заграницях дивитися на різні прекрасні дива (Довж., III, 1960, 363).
2. збірн. Іноземні держави. - Завтра землю мають відбирати, а він до ранку завів про свою заграницю, - скривився Созоненко (Стельмах, II, 1962, 109).