куняти
КУНЯТИ, яю, яєш, недок., розм. Те саме, що дрімати. - Певно, що Одарка не гаптує: або спить або так куняє (Вовчок, І, 1955, 46); Шкода, що часом я на лекціях куняв (Рильський, Поеми, 1957, 251); * Образно. Місто заснуло; скелі стояли над водою, неначе тяжку думу думали; куняв ліс на горі, сумували зелені верби (Н.-Лев., І, 1956, 53); На кручі куняли гармати з позатиканими горлянками (Головко, І, 1957, 78).
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | куняю | куняємо |
2 особа | куняєш | куняєте |
3 особа | куняє | куняють |
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | кунятиму | кунятимемо |
2 особа | кунятимеш | кунятимете |
3 особа | кунятиме | кунятимуть |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | куняв | куняли |
Жіночий рід | куняла | |
Середній рід | куняло | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | куняймо | |
2 особа | куняй | куняйте |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Теперішній час | куняючи | |
Минулий час | кунявши |