натхнення
НАТХНЕННЯ, я, с . Стан людини, що характеризується піднесенням її творчих сил, активізацією всіх психічних процесів. Романик знову ковтнув води, ніби цілющого трунку, від якого на нього повинно зійти натхнення (Вільде, Сестри.., 1958, 465); На співбесідника дивилися глибокі, карі, допитливі очі, сповнені внутрішнього вогню й натхнення (Десн., Десну.., 1949, 236).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | натхнення | натхнення |
Родовий | натхнення | натхнень |
Давальний | натхненню | натхненням |
Знахідний | натхнення | натхнення |
Орудний | натхненням | натхненнями |
Місцевий | на/у натхненні | на/у натхненнях |
Кличний | натхнення | натхнення |