темнота
ТЕМНОТА, оти, ж . 1. Відсутність світла, освітлення; темінь. Любе місяця сіяння Прожене темноту ночі (Л. Укр., IV, 1954, 111); І враз - з постелі в темноті недремний дух мене підкинув (Тич., II, 1957, 105); // Темне, не освітлене або погано освітлене місце, не освітлений простір. А тут ще почало темніти, так Сомкове військо - наче те море, що спереду ще хоч видно, як хвилі ходять, а дальш, у темноті, так уже тілько реве да бурхає (П. Куліш, Вибр., 1969, 157); І сидять вони у темноті на печі, дожидають матір з поденщини (Вовчок, І, 1955, 289); Погасла свічка, - тільки кінчик гноту Червону іскру кидає в темноту (Граб., І, 1959, 312); // перен. Про втрату свідомості, непритомний стан. Закрутилося, заходило колесом все кругом мене... Непроглядна темнота очі криє... (Мирний, І, 1954, 94); // Час, коли не світить сонце; пізній вечір, ніч. Життя стало нестерпним, з настанням темноти на вулицю не вийдеш, місто як вимерло, тільки ковані підбори [інтервентів] по бруку клацають (Гончар, II, 1959, 35).
Темна темнота - абсолютна відсутність світла. Коли вона лягла, то перед її очима у темній темноті засунених сіней все стояло його біле обличчя і стиха усміхалося до неї... (Мирний, III, 1954, 151).
2. перен. Неосвіченість, відсталість, неуцтво. Хай загине Слід по підлості і злобі, Слід по темноті й безумстві [безумству] (Фр., XIII, 1954, 20); Він [лікар] веде боротьбу з темнотою, з забобонами., з ворогуванням селянина до інтелігента (Коцюб., І, 1955, 172); Злидні, безправ'я, темнота, нещадна експлуатація, моральне знущання - от риси галицької, буковинської, закарпатської минувшини (Рильський, III, 1956, 41).
3. зневажл. Про неосвічену, необізнану з чим-небудь або відсталу людину. Хтось зашипів на нього, осік зразу: - Ех ти, темнота! Не в грошах діло (Кучер, Трудна любов, 1960, 478).
4. заст. Сліпота. - Шкода мені, дідусю, твоєї темноти, - каже [Черевань] кобзареві. - Ось на лиш полапай, яке тут диво (П. Куліш, Вибр., 1969, 62).