уа-уа
УА-УА, невідм, ч., муз. Специфічний звуконаслідувальний прийом гри, який використовується на мідних духових інструментах; у новоорлеанському джазі такий ефект досягався за допомогою звичайного фетрового капелюха або руки, яка прикривала розтруб інструмента; пізніше для отримання такого ефекту почали використовувати спеціальну сурдину; в 60-і рр. 20-го ст. цей прийом почали використовувати при грі на електрогітарі та електрооргані (досягався за допомогою спеціальної електронної приставки – квакера).