упомки
УПОМКИ (ВПОМКИ), УПОМКУ (ВПОМКУ), присудк. сл., діал. Впам'ятку. Чи тобі упомку - як ми із тобою Над Дніпром сиділи літньою добою (Манж., Тв., 1955, 108); Ще й досі була Хаєцькому впомки та перша ніч його незвичного старшинування (Гончар, III, 1959, 308); Все впомку, нічого не забув [Миронченко] (Голов., Тополя.., 1965, 166).