амбітус
АМБІТУС, -у, ч. Категорія модального ладу, що означає сукупність усіх звуків мелодії, відстань від вищого до нижчого її тонів, тобто її об'єм; термін застосовується по відношенню до західної церковної монодії, а також по відношенню до західного багатоголосся IX – XVI століть; цей термін систематично використовується в музичних трактатах, починаючи з епохи раннього Відродження.
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | амбітус | амбітуси |
Родовий | амбітусу | амбітусів |
Давальний | амбітусові, амбітусу | амбітусам |
Знахідний | амбітус | амбітуси |
Орудний | амбітусом | амбітусами |
Місцевий | на/у амбітусі | на/у амбітусах |
Кличний | амбітусе | амбітуси |