вривати
ВРИВАТИ 1 (УРИВАТИ), аю, аєш, недок., ВРИТИ (УРИТИ), врию, вриєш, док., перех. Те саме, що заривати. * Образно. Маруся вже заговорює, питає, частує - не звів очей шинкар з Чайченка, - аж той сам схаменувся, сам його погляд на собі почув, - тоді шинкар очі в землю врив (Вовчок, І, 1955, 244).
ВРИВАТИ2 див. уривати1.
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | вриваю | вриваємо |
2 особа | вриваєш | вриваєте |
3 особа | вриває | вривають |
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | вриватиму | вриватимемо |
2 особа | вриватимеш | вриватимете |
3 особа | вриватиме | вриватимуть |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | вривав | вривали |
Жіночий рід | вривала | |
Середній рід | вривало | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | вриваймо | |
2 особа | вривай | вривайте |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Теперішній час | вриваючи | |
Минулий час | вривавши |