довіювати
ДОВІЮВАТИ, юю, юєш і ДОВІВАТИ, аю, аєш, недок., ДОВІЯТИ, ію, ієш, док. 1. перех. і без додатка. Закінчувати віяти (у 4 знач.) що-небудь; віяти до кінця, до певного строку, певної межі. Пшениці треба було довіяти, щоб у Щербанівку в заготконтору відвезти (Головко, II, 1957, 136).
2. неперех. Віючи, досягати чого-небудь, якого-небудь місця. Там.. і зірки не сяють, і вітер туди не довіє з рідної сторононьки (Вас., І, 1959, 115).
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | довіюю | довіюємо |
2 особа | довіюєш | довіюєте |
3 особа | довіює | довіюють |
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | довіюватиму | довіюватимемо |
2 особа | довіюватимеш | довіюватимете |
3 особа | довіюватиме | довіюватимуть |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | довіював | довіювали |
Жіночий рід | довіювала | |
Середній рід | довіювало | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | довіюймо | |
2 особа | довіюй | довіюйте |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Теперішній час | довіюючи | |
Минулий час | довіювавши |