дострочувати
ДОСТРОЧУВАТИ, ую, уєш, недок., ДОСТРОЧИТИ, рочу, рочиш, док., перех. 1. Закінчувати строчити; строчити до кінця, до певної межі.
2. розм. Закінчувати писати; дописувати що-небудь. Дострочити лист.
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | дострочую | дострочуємо |
2 особа | дострочуєш | дострочуєте |
3 особа | дострочує | дострочують |
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | дострочуватиму | дострочуватимемо |
2 особа | дострочуватимеш | дострочуватимете |
3 особа | дострочуватиме | дострочуватимуть |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | дострочував | дострочували |
Жіночий рід | дострочувала | |
Середній рід | дострочувало | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | дострочуймо | |
2 особа | дострочуй | дострочуйте |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Теперішній час | дострочуючи | |
Минулий час | дострочувавши |