епіфеноменалізм
ЕПІФЕНОМЕНАЛІЗМ, -у, ч. Вчення, яке заперечує роль психіки в життєдіяльності людини. // Механістичне вчення, яке вважає психіку людини побічним продуктом фізіологічних процесів – епіфеноменом.
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | епіфеноменалізм | епіфеноменалізми |
Родовий | епіфеноменалізму | епіфеноменалізмів |
Давальний | епіфеноменалізмові, епіфеноменалізму | епіфеноменалізмам |
Знахідний | епіфеноменалізм | епіфеноменалізми |
Орудний | епіфеноменалізмом | епіфеноменалізмами |
Місцевий | на/у епіфеноменалізмі | на/у епіфеноменалізмах |
Кличний | епіфеноменалізме | епіфеноменалізми |