закам'янілий
ЗАКАМ'ЯНІЛИЙ, рідше ЗАКАМЕНІЛИЙ, а, е. 1. Який закам'янів, закаменів, став твердий, як камінь. Кулі відламували цілі скиби закам'янілого вапняку (Смолич, І, 1958, 103).
2. перен. Який став нерухомий, ніби завмер, заціпенів. - Ну, а тепер в дорогу. А ви ж чому стоїте! - озвався до закам'янілого Кажана Василь (Цюпа, Три явори, 1958, 56); * Образно. - Ми входили в гори, поміж дикі уламки скель, в закаменілу трагедію велетнів (Коцюб., II, 1955, 294).
Немов (ніби і т. ін.) закам'янілий (закаменілий) - нерухомий, без найменшого руху. Валя, немов закам'янілий, стояв біля веранди (Собко, Скеля.., 1961, 35).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | закам'янілий | закам'яніла | закам'яніле | закам'янілі |
Родовий | закам'янілого | закам'янілої | закам'янілого | закам'янілих |
Давальний | закам'янілому | закам'янілій | закам'янілому | закам'янілим |
Знахідний | закам'янілий, закам'янілого | закам'янілу | закам'яніле | закам'янілі, закам'янілих |
Орудний | закам'янілим | закам'янілою | закам'янілим | закам'янілими |
Місцевий | на/у закам'янілому, закам'янілім | на/у закам'янілій | на/у закам'янілому, закам'янілім | на/у закам'янілих |