намулювати
НАМУЛЮВАТИ1, ює, недок., НАМУЛИТИ, лить, док. Наносити що-небудь течією води, хвилями і т. ін.
НАМУЛЮВАТИ2, юю, юєш, недок., НАМУЛЯТИ, яю, яєш і НАМУЛИТИ, лю, лиш, док., перех. Тертям об що-небудь пошкоджувати тіло (перев. ноги). На першій же екскурсії Тіма намуляв ноги, і ввечері довелося йому ходити босому (Ів., Таємниця, 1959, 43); // Натирати чим-небудь до болю, до пошкодження якусь частину тіла. Йому плече намуляла рушниця (Голов., Близьке.., 1948, 86); - А мені, серденько, так паляниці намулили спину, так намулили (Тесл., З книги життя, 1949, 11).
@ Намулювати (намуляти, намулити) очі - набридати, .надоїдати кому-небудь. Вузлики з зерном так довго висіли під образами в хаті, аж намулили очі (Коцюб., II, 1955, 37).
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | намулюю | намулюємо |
2 особа | намулюєш | намулюєте |
3 особа | намулює | намулюють |
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | намулюватиму | намулюватимемо |
2 особа | намулюватимеш | намулюватимете |
3 особа | намулюватиме | намулюватимуть |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | намулював | намулювали |
Жіночий рід | намулювала | |
Середній рід | намулювало | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | намулюймо | |
2 особа | намулюй | намулюйте |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Теперішній час | намулюючи | |
Минулий час | намулювавши |