негідь
НЕГІДЬ1, годі, ж., заст. Негода (у 1 знач.). Галецька осміхнулась, неначе блиснуло сонце з-за хмар в пилипівчану негідь та сльоту (Н.-Лев., IV, 1956, 282); Вітер гуляє полями змокрілими, Негідь, тумани несе (Гр., І, 1963, 51); Хоч яка негідь, аж горобці поховаються, аж всі люде дрижака справляють, .. а Опанас своє:- Ловка погодка-о (Григ., Вибр., 1959, 159).
НЕГІДЬ2, годі, ж., збірн. 1. Що-небудь непридатне, непотрібне. Я думаю, що тепер ти схочеш більше до "Дзвінка" писати, бо, сподіваюсь, у нас не буде того, щоб маринувати добрі праці по три роки, а всяку негідь друкувати (Л. Укр., V, 1956, 114); [Чубенко:] Чого це від тебе димом тягне? Завжди від вашого брата-хіміка якоюсь негіддю несе (Коч., II, 1956, 267).
2. Люди, наділені негативними моральними якостями. - Погубити нещасну дитину! Звести з такою негіддю, з таким деспотом. Це ж твоїх рук діло!.. - накинулася на мене Маруся (Л. Янов., І, 1959, 460); - Вибухни, на нещастя, війна - і така негідь [прогульники] може завдати величезної шкоди! (Крот., Вибр., 1959, 143); // лайл. Уживається з метою образити кого-небудь, засудити чиюсь поведінку (при звертанні). - Ти що робиш, негідь! - ображеним зойком верескнула панська душа (Стельмах, І, 1962, 46).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | негідь | |
Родовий | негоді | |
Давальний | негоді | |
Знахідний | негідь | |
Орудний | негіддю | |
Місцевий | на/у негоді | |
Кличний | негоде |
негода
НЕГОДА, и, ж . 1. Погана погода. Надворі негода страшенна, Сніг, дощ, лютий вітер гуде (Л. Укр., IV, 1954, 100); Надворі була негода: моква, туман, темрява (Чорн., Визвол. земля, 1950, 90); * Образно. Тільки в серці, як перш, панувала зима, Не проходила хмура негода (Граб., І, 1959, 163); * У порівн. Чого ж я плачу? Мабуть, шкода, Що без пригоди, мов негода, Минула молодость моя (Шевч., II, 1953, 238); // рідко. Те саме, що дощ 1. Через поріг важко ввалився в хату Юхим-коваль.. Був од негоди мокрий увесь (Головко, II, 1957, 206); Земля була ще суха, але почувалося, що десь недалеко ідуть негоди, нудні і сірі (Гур., Наша молодість, 1949, 391).
2. перев. мн. Нещастя, знегода; тяжка година; дні, сповнені невдачами, неприємностями. На крайнім порозі життя оддав старий своє літами та негодами побите серце малій дитині (Мирний, І, 1949, 186); Довго думає Оксана весняної теплої, зоряної ночі про свої негоди (Григ., Вибр., 1959, 335); У найтяжчу, у лиху негоду, Потраплявши в коло вогняне, Відчувала братнього народу, Україно, ти плече міцне (Рильський, III, 1961, 30).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | негода | негоди |
Родовий | негоди | негод |
Давальний | негоді | негодам |
Знахідний | негоду | негоди |
Орудний | негодою | негодами |
Місцевий | на/у негоді | на/у негодах |
Кличний | негодо | негоди |