призвідця
ПРИЗВІДЦЯ, і, ч., розм. Те саме, що призвідник. Коли б повиснув на вербі котрийсь з Мартинчуків чи Загайчиків, то й дитина вказала б пальцем на Аркадія як морального призвідцю злочину (Вільде, Сестри.., 1958, 20); Тим часом призвідці жахливої зради Всю зброю заможним уже роздали (Перв., II, 1958, 379).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | призвідця | призвідці |
Родовий | призвідці | призвідців |
Давальний | призвідці | призвідцям |
Знахідний | призвідцю | призвідців |
Орудний | призвідцею | призвідцями |
Місцевий | на/у призвідці | на/у призвідцях |
Кличний | призвідце | призвідці |
призвідець
ПРИЗВІДЕЦЬ, дця, ч., розм. Те саме, що призвідник. Панас і Юрко цілими днями.. тинялись по гаях Красної балки. Призвідцем хлопчачих вилазок спочатку був Сашко (Добр., Очак. розмир, 1965, 288); Тепер світ знову бачить, що саме Радянський Союз та інші соціалістичні держави становлять головну силу, яка перепиняє шлях призвідцям третьої світової війни (Ком. Укр., 1, 1963, 65).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | призвідець | призвідці |
Родовий | призвідця | призвідців |
Давальний | призвідцеві, призвідцю | призвідцям |
Знахідний | призвідця | призвідців |
Орудний | призвідцем | призвідцями |
Місцевий | на/у призвідці, призвідцеві | на/у призвідцях |
Кличний | призвідцю | призвідці |