уволювати
УВОЛЮВАТИ (ВВОЛЮВАТИ), юю, юєш, УВОЛЯТИ (ВВОЛЯТИ), яю, яєш, недок., УВОЛИТИ (ВВОЛИТИ), олю, олиш; наказ, сп. уволь; док., перех. Виконувати, задовольняти (чиїсь волю, бажання тощо). Боявся [Сивоок], що разом з пустими словами витруситься йому з серця все те, що так неждано-негадано прилинуло, тому без спротиву вволював бажання Лучукове (Загреб., Диво, 1968, 109); - Ви маєте право жити по своїй волі, вволяти свою волю (Н.-Лев., V, 1966, 147); Управа.. прикро наказувала, щоб.. волость уволяла справедливу волю вчителеву (Гр., Без хліба, 1958, 27); Уволили твою волю Українські діти: На Чернечу несуть гору, Де ти [Т. Шевченко] хотів жити (Пісні та романси.., II, 1956, 134); - Даліло, мила, за твоє кохання Чим можу я тебе надгородити? Скажи, повідай, моя зоре, те бажання, Хоч би загинуть - мушу я вволити! (Л. Укр., І, 1951, 333); Перші дні Ляля, вволивши благання хворої матері, нікуди не виходила з дому (Гончар, IV, 1960, 47).
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | уволюю | уволюємо |
2 особа | уволюєш | уволюєте |
3 особа | уволює | уволюють |
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | уволюватиму | уволюватимемо |
2 особа | уволюватимеш | уволюватимете |
3 особа | уволюватиме | уволюватимуть |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | уволював | уволювали |
Жіночий рід | уволювала | |
Середній рід | уволювало | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | уволюймо | |
2 особа | уволюй | уволюйте |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Теперішній час | уволюючи | |
Минулий час | уволювавши |