§ 109. Географічні назви слов’янських та інших країн
(Правопис 1993 р. Перейти до чинного правопису.)Географічні назви слов'янських та інших країн передаються в українській мові відповідно до вимог практичної транскрипції.
1. Російська літера е передається через е:
Бездна, Верхоянськ, Воронеж, Зеленодольськ, Новочеркаськ, Туапсе;
Ветлуга, Лена, Нева, Онега, Пінега, Пенза, Терек, Шексна.
Але інколи е передається через є:
а) на початку слова:
Євпаторія, Єйськ, Єлець, Єнісей, Єреван;
так само після голосного й при роздільній вимові після приголосного:
Єгор'євськ, Колгуєв, Посьєт;
б) після приголосних (крім шиплячих, р і ц) у суфіксах -єв, -єєв російських назв, похідних переважно від прізвищ:
море Лаптєвих, Лежнєво;
але: Плещеєво, Ржев, мис Рум'янцева;
в) коли російському е основи відповідає в аналогічних українських основах і (тобто на місці колишнього ѣ):
Бєжецьк,
Бєлгород, Бєлово, Бєлорєцьк, Благовєщенськ, Желєзноводськ,
Орєхово-Зуєво.
Але в географічних назвах, що мають у російській мові форму, спільну з відповідною українською, таке е передається через і:
Арабатська Стрілка, Біла, оз. Біле, Біловезька Пуща, Вітка,
Лісна, Негоріле, Піщане, Сінне, Сірий мис, Цілиноград і под.
Це стосується й польського ia:
Біла Підляська, Білосток тощо.
Примітка. Польське й чеське e, що
виступає в географічних назвах із суфіксом -ц- (лат. -c-),
зберігається: Бельце, Кельце; Кошице, Лідице, Пардубице. Ці
географічні назви не змінюються за відмінками. Назва Закопане має форму
прикметника середнього роду (однина) й, отже, відмінюється за цим зразком: Закопане,
Закопаного, Закопаному й т. д.
2. Літера ё передається:
а) через йо на початку та в середині слова, коли воно означає звукосполучення й + о:
Йолкіно, Соловйово;
б) через ьо в середині слова, коли воно означає сполучення м'якого приголосного з о:
мис Дежньова, р. Оленьок;
але: р.
Березова, Орел;
в) через о під наголосом після ч, щ:
Рогачово, Сичовка, Щокіно.
3. Літера э передається через е:
Ельбрус, Ельтон, Емба, Естонія.
4. Літера и передається:
а) через і або ї:
1) через і в основі географічних назв, зокрема на їх початку, а також у кінці:
Батумі, Бородіно, Вітебськ,
Воткінськ, Ігарка, Іжевськ, Іркутськ, Кінешма, Поті, Сочі, Сухумі,
Челябінськ; Двіна, оз. Ільмень, Індигірка, Іртиш, оз. Селігер;
2) через ї після голосного й при роздільній вимові після приголосного:
Зілаїр, Кутаїсі, Троїцьк, Ананьїно, Мар'їно.
Примітка. У географічних назвах, утворених
від загальних назв та імен, спільних за походженням для української та
російської мов, звичайно пишеться и в суфіксах -ин-, -инськ-:
Березина, Гусине Озеро, Дудинка, Жабинка, Карпинськ, Крутинське,
Правдинськ (докладніше про правопис и див. нижче);
б) через и:
1) після ж, ч, ш і ц перед приголосним:
Жигалово, Жиздра, Жила Коса; Ачинськ, Нальчик,
Чирчик; Єгоршино, Ішим, Камишин, Тушино; Щигри; Цимлянська;
2) у географічних назвах, утворених від людських імен, спільних для української та російської мов:
Гаврилово, Данилов, Дмитров, Михайловське;
але:
Ніколаєвськ-на-Амурі та ін.
(тобто від імен, що в українській мові мають форму, виразно відмінну від форми цього ж імені, вживаної в російській мові).Примітка. І зберігається в географічних
назвах, утворених від людських імен, які в українській мові пишуться через і: Леонідово;
3) у коренях географічних назв, якщо ці корені спільні для української та російської мов:
Виноградово, Кисловодськ, Клин,
Кричев, Курильські острови, Липецьк, Лихославль, Тихвін, Тихорєцьк;
4) у складних географічних назвах, де и виступає у функції сполучного звука:
Владивосток, П'ятигорськ, Семипалатинськ;
5) у префіксі при-:
Приволжя, Примор'я, Прикумськ;
6) у суфіксах -ик-, -ич-, -иц-, -ищ-:
Зимовники, Тупик; Боровичі, Котельнич, Осиповичі, Углич; Бронниці,
Гливиці, оз. Колвицьке, Луховиці; Митищі, Ртищево;
7) у закінченні географічних назв, уживаних у формі множини, якщо в російській мові тверда основа:
Березники, Валуйки, Горки;
але: Жигулі (бо тут м'яка основа);
8) у словах
Сибір, Симбірськ і похідних від них (наприклад, Новосибірськ).
5. Літера ы передається через и:
Викса,
Витегра, Іртиш, Сизрань, Сиктивкар, Чебоксари, Шахти.
6. Приголосний с не подвоюється у словах:
Росія, російський, Білорусь,
білоруський
7. Географічні назви з прикметниковими закінченнями
а) Прикметникові закінчення географічних назв передаються так: -ый, -ой — через -ий; -ий після
твердого приголосного — через -ий, після м'якого приголосного — через -ій; -ая, -яя — через -а, -я; -ое, -ее — через -е, -є:
Становий (хребет); Великий Устюг,
Оленій (острів); Лиха, Нижня Тунгуска, Чусова; Благодарне,
Бологе, Майське, Покровське, Углове.
б) Російські назви з кінцевими -ово, -єво та
-ино передаються через -ово, -єво та -іно (-їно), після шиплячих — -ино:
Внуково, Орєхово-Зуєво; Бородіно,
Мар'їно, Пушкіно; Єгоршино, Рощино.
в) Прикметникові закінчення географічних назв -ые, -ие передаються через і:
Нові Ключі, Набережні Челни,
Чисті Пруди.
г) Прикметникові закінчення, що входять до складу слов'янських географічних назв, передаються відповідними українськими:
Банська
Бистриця, Нові Замки, Стальова Воля, Чеський Крумльов.
ґ) Польське ó, що виступає в суфіксі -ów у географічних назвах, передається через у:
Жирардув, Жешув,
Томашув-Мазовецький і т. ін.,
але традиційно
Грубешів, Краків.
д) Польські носові ą, ę передаються сполученнями літер ом, ем перед губними приголосними:
Домброва, Дембиця;
перед іншими приголосними — сполученнями он, ен:
Конт, Ченстохова.
8. Апостроф пишеться в географічних назвах після
губних, задньоязикових і р, а також після префіксів, що закінчуються приголосним, перед я, ю, є, ї:
В'язники, Дем'янськ, Прокоп'євськ, П'ятигорськ, Ак'яр, Амудар'я, Гур'єв;
перед йо апостроф не пишеться:
Муравйово.
Примітка. Коли я, ю означають
сполучення м'якого приголосного з а, у, то апостроф перед ними не
пишеться: Вязьма, Кяхта, Крюково, Рязань.
9. Ь
а) Знак м'якшення (ь) пишеться в
географічних назвах після м'яких приголосних д, т, з, с,
ц, л, н:
1) перед я, ю, є, ї:
Дьєпп, Пхеньян, Сьєрра-Леоне, Усольє;
2) перед приголосним:
Клязьма, Лисьва, Льгов;
3) у кінці слова:
Гомель, Нахічевань,
Сімферополь, Тянь-Шань.
Примітка. Коли я, ю означають
сполучення м'якого приголосного з а, у, то перед ними ь не
пишеться: Аляска, Челябінськ, Тюмень.
б) Твердий кінцевий приголосний основи ц пом'якшується
в усіх слов'янських географічних назвах, зокрема в суфіксах -ець, -аць, -иц(я):
Олонець, Повенець, Череповець, Крагуєваць, Столаць;
Дембиця, Ломниця, Речиця.
в) Суфікси географічних назв -ск, -цк передаються відповідно українськими суфіксами -ськ, -цьк:
Братськ, Брянськ, Курськ; Кузнецьк, Троїцьк.