§ 130. Голосні [e], [u]
1. Голосний [e] звичайно передаємо буквою е:
енергія, ера, Есхіл, Етна, філе, шардоне, шевроле,
а в сполученні з попереднім [j] — буквою є:Єллоустоун, Ємен, Єль.
За традицією є пишемо в низці слів релігійної тематики (грецького походження):
єпископ, єпитимія, єпитрахиль, Євангеліє, євхаристія, єресь та ін.
Після букв на позначення голосних, ь і апострофа в загальних і власних назвах звичайно вживається буква є:
конвеєр, реєстр, феєрверк, карієс, клієнт, дієз, дієреза, дієта, рієлтор, абітурієнт, пацієнт, сієста, гомо сапієнс, траєкторія, Вандрієс, Дієго, Данієль, Арієль, Марієтта, Марієнбург, Трієст, Рамбує, досьє, портьє, фоє, Сьєрра-Леоне, Лавуазьє, круп’є, П’єтро.
Якщо префікс у слові або перша частина складного слова закінчується на голосний, то після неї пишемо е:діелектрик, діетил, поліедр, квазіетнічний, мініескалатор, псевдоефект, поетапний, геоекономіка, агроекологія, ультраерозія, мегаефект, євроеліта, металоемаль.
2. У словах, запозичених із французької мови, після шиплячих ж, ш пишемо українське у:
брошура, журі, парашут.