§ 15. Літера Ґ
(Правопис 1993 р. Перейти до чинного правопису.)Літера ґ передає на письмі задньоязиковий
зімкнений приголосний як в українських словах, так і в давнозапозичених і
зукраїнізованих:
аґрус, ґава, ґазда, ґандж, ґанок, ґатунок, ґвалт,
ґвалтувати, ґеґати, ґедзь, ґелґотати, ґерґотати, ґерґотіти, ґиґнути,
ґирлиґа, ґлей, ґніт (у лампі), ґоґель-моґель, ґрасувати, ґрати (іменник),
ґратчастий, ґречний, ґринджоли, ґрунт, ґудзик, ґуля, джиґун, дзиґа,
дзиґлик тощо
та похідні від них, а також у прізвищах Ґалаґан, Ґудзь і
под.
Примітка. У власних назвах іншомовного
походження етимологічний g згідно з усталеною традицією вимовляється як г;
проте збереження g у вимові не є порушенням орфоепічної норми. Отже, правильною
є вимова: Гданськ і Ґданськ, Гренландія й Ґренландія,
Гібралтар і Ґібралтар; Гарібальді й Ґарібальді, Гете й
Ґете.