§ 20. Подвоєння та подовження приголосних
(Правопис 1993 р. Перейти до чинного правопису.)1. Подвоєні приголосні маємо при збігу однакових
приголосних:
а) префікса й кореня:
ввіч, ввічливий, віддати,
відділ, заввишки, ззаду, оббити, роззброїти, роззява.
Примітка. Не подвоюються приголосні в таких
словах, як отой, отут, отак, отам, отепер, отоді, а також оцей
тощо;
б) кінця першої та початку другої частини
складноскорочених слів:
військкомат (військовий комісаріат), страйкком
(страйковий комітет), юннат (юний натураліст);
в) кореня або основи на -н- (-нь-) і суфіксів -н(ий)
[-н(ій)], -ник, -ниц(я):
вина — безвинний, день
— денний, закон — законний, кінь — кінний, причина — причинний;
осінь — осінній, ранок — ранній; баштанник, годинник, письменник;
віконниця, Вінниця.
Подвоєння н зберігається й перед суфіксом -ість
в іменниках та прислівниках, утворених від прикметників із подвоєним н:
безвинний — безвинність — безвинно, законний — законність
— законно, туманний — туманність — туманно;
г) основи дієслова минулого часу на с і
постфікса -ся:
винісся, пасся, розрісся, трясся.
2. -ЕНН(ИЙ), -АНН(ИЙ). Буквосполучення -нн- пишеться:
а) у збільшувально-підсилювальному суфіксі -енн(ий):
здоровенний, силенний, численний;
б) у прикметниках на -енн(ий), -анн(ий)
[-янн(ий)] зі значенням можливості або неможливості дії:
здійсненний,
невблаганний, недозволенний, недоторканний, незрівнянний, незчисленний,
непримиренний, несказанний, нескінченний
та в прикметнику старанний з відтінком підсилення; в) у прикметниках на -енн(ий) старослов'янського
походження:
благословенний, блаженний, огненний, священний.
Буквосполучення -нн- зберігається й в
іменниках та прислівниках, утворених від таких прикметників:
здійсненність,
старанність, старанно, численність, численно тощо.
Примітка. Н не подвоюється в
дієприкметниках: вивершений, вихований, зроблений, індустріалізований,
поораний, сказаний, спечений, як і в прикметниках на -ений з
відповідних дієприкметників (з іншим наголосом): варений (пор. варений),
печений (пор. дієприкметник печений) та ін., а також у прикметнику
довгожданий.
Треба розрізняти такі слова, як здійсненний (який може здійснюватися — прикметник) і здійснений (який здійснився — дієприкметник), нездоланний (непереможний) і нездоланий (якого не подолали), незліченний (представлений у дуже великій кількості) і незлічений (не порахований) та ін.
Треба розрізняти такі слова, як здійсненний (який може здійснюватися — прикметник) і здійснений (який здійснився — дієприкметник), нездоланний (непереможний) і нездоланий (якого не подолали), незліченний (представлений у дуже великій кількості) і незлічений (не порахований) та ін.
3. Подвоюються приголосні в словах:
бовван,
Ганна, лляний, овва, ссати, а також у похідних: бовваніти, Ганнин,
виссати, ссавці та ін.
4. Подовження приголосних перед Я, Ю, Є, І. Приголосні д, т, з, с,
л, н, ж, ш, ц, ч подовжуються (а на
письмі позначаються двома літерами), коли вони стоять після голосного:
а) перед я, ю, і, є в
усіх відмінках іменників середнього роду II відміни (крім родового множини):
знаряддя,
знаряддю, на знарядді та ін.; життя, життю, у житті; мотуззя, у
мотуззі; колосся, колоссю, у колоссі; гілля, гіллю, на гіллі; знання,
знанню, у знанні; збіжжя, збіжжю, у збіжжі; сторіччя, сторіччю, у
сторіччі; піддашшя, піддашшю, на піддашші; а також у похідних словах: гілля
— гіллястий, гіллячка; життя — життєвий (і життьовий),
життєпис та ін.; але: знань, знарядь, піддаш, сторіч, угідь.
Якщо в родовому відмінку множини іменники середнього
роду закінчуються на -ів, подовження зберігається:
відкриття —
відкриттів, почуття — почуттів;
б) перед я, ю, і, е в
усіх відмінках деяких іменників чоловічого та жіночого роду I відміни (за
винятком родового множини із закінченням -ей):
суддя,
судді, суддю, суддів і т. ін.; стаття, статті, статтею (але в
родовому множини — статей); рілля, ріллі, ріллю, ріллею; Ілля,
Іллі, Іллю, Іллею та ін.;
в) перед ю в орудному відмінку іменників
жіночого роду однини III відміни, якщо в називному відмінку основа їх закінчується
на один м'який або шиплячий приголосний:
молодь — молоддю, мить —
миттю, мазь — маззю, вісь — віссю, міць — міццю, сіль —
сіллю, тінь — тінню, подорож — подорожжю, ніч — ніччю,
розкіш — розкішшю;
але:
молодість — молодістю, повість —
повістю, кров — кров'ю, матір — матір'ю, пригорщ — пригорщю.
У називному відмінку однини вони закінчуються на два приголосних (у тому
числі шч — на письмі щ), губний або р;г) перед я, ю в прислівниках типу
зрання,
навмання, спросоння; попідвіконню, попідтинню;
ґ) перед ю, є у формах теперішнього
часу дієслова
лити (литися): ллю, ллєш, ллємо, ллєте, ллють, ллється,
ллються, а також у похідних: виллю, наллю та ін.
Примітка. Приголосні не подовжуються в
словах: кутя, попадя, свиня, у формах числівника третя, третє та
ін.