§ 23. Позиції вживання прийменників і префіксів У та В
1. Щоб уникнути збігу букв на позначення приголосних звуків, що є важкими для вимови, та щоб досягти милозвучності, в українській мові вживають на письмі прийменник у та префікс у- на початку слів у таких позиціях
1) між буквами, що позначають приголосні:
Десь у житі кричав перепел; Наш учитель;
2) на початку речення або слова перед буквою на позначення приголосного:
У лісі пахло квітами; Угорі яскраво сяяло сонце; Унаслідок зливи пошкоджено дороги;
3) на початку речення або слова перед двома чи трьома буквами, що позначають приголосні:
У присмерку літають ластівки низько; У структурі слова таких морфем немає; Утроє склали папір; Упритул підійшли до юрби;
4) незалежно від кінця попереднього слова перед наступними в, ф, а також перед буквосполученнями льв, зв, св, дв, тв, гв, хв і под.:
Сидимо у вагоні; Не спитавши броду, не лізь у воду (Укр. прислів’я); Хлопчик уволю награвся; Велике значення у формуванні характеру має самовиховання; Забіг у фоє; Діти побували у Львові; Він жив у Львові; Поринути у звучання пісні; Лікар глянув у звужені очі хворого; Прожили рік (роки) у своїй хаті; Постукали у двері; Юнак переміг у двоборстві; Коріння вросло у тверду землю; Чужинці живуть у твоєму будинку; Хлопці служили у гвардії; Лікар побував у Гвінеї; Схили гори одягнені у хвою; Промінчик заграв у хвилях.
Примітка. Після слова, що закінчується на голосний, у деяких дієсловах, прикметниках (дієприкметниках), прийменниках та прислівниках перед в пишемо префікс в-: Дослідниця вважає експеримент успішним; Гості ввійшли до зали; Діти ввічливі; Дитина вві сні посміхається; Вони ввісьмох вийшли на Говерлу.
5) після паузи, що на письмі позначена комою, крапкою з комою, двокрапкою, тире, дужкою й крапками, перед буквою, що передає приголосний:
До мене зайшла товаришка, учителька із сусіднього села; Стоїть на видноколі мати — у неї вчись (Б. Олійник); Це було... у Києві.
2. Щоб уникнути збігу букв, що передають голосні, та щоб досягти милозвучності, в українській мові на письмі вживають прийменник в між словами та префікс в- на початку слів у таких позиціях:
1) між буквами на позначення голосних:
У нього в очах засвітилась відрада (Панас Мирний); Вона побувала в Одесі;
2) на початку речення перед буквою, що позначає голосний:
В очах дівчини бриніла сльоза; В Антарктиді працюють наукові експедиції;
3) після слова, яке завершує буква на позначення приголосного, перед словом, яке починає буква, що передає голосний:
Вартовий поглянув в отвір.
4) перед абревіатурою, у назві першої букви якої вимовляють голосний: В НБУ (В ен бе у), В МВФ (В ем ве еф);
5) після скороченого слова на приголосний, яке вимовляють повністю з кінцевим голосним:
1990 р. в місті сталася незвичайна подія;
6) після букви на позначення голосного перед більшістю букв, що передають приголосні (крім в, ф, льв, зв, св, дв, тв, гв, хв і под.):
Пішла в садок вишневий (Т. Шевченко); Люди врозкид розляглися в траві (К. Гордієнко); Вона повернула вбік.
Примітка. Трапляються відхилення від цих правил уживання у, в, що спричинено вимогами ритмомелодики або мовними вподобаннями автора.
3. Деякі слова української мови — загальні та власні назви в будь-якій позиції вживаємо або тільки з у
увага, увертюра, ударник, узбережжя, указ, ультиматум, умова, усталення, установа, утопія, уява; Угорщина, Удовиченко, Урал,
або тільки з в взаємини, влада, власний, властивість, вплив, впливовий; Владивосток, Врубель та ін.
У кількох словах уживання в, у залежить від їхнього значення, пор.:вдача і удача, вклад і уклад, вправа і управа, вступ і уступ.
Примітка. У поезії, крім узвичаєної назви Україна, уживали і вживають Вкраїна: Як сонях той до сонця, до Вкраїни свій погляд я з любов’ю повертав (Ф. Малицький).