§ 27. Прикладки
(Правопис 1993 р. Перейти до чинного правопису.)Прикладки можуть писатися окремо й через дефіс, що
залежить від семантики поєднуваних складників.
1. Якщо прикладкою виступає видова назва, то дефіс
між означуваним іменником і прикладкою не ставиться:
місто Київ, ріка
Москва, трава звіробій.
Якщо ж у ролі прикладки виступає родова назва, то між
означуваним іменником і прикладкою ставиться дефіс:
звіробій-трава,
Москва-ріка, Сапун-гора.
2. Якщо узгоджуваний іменник, що має атрибутивне
(означальне) значення, виступає в ролі прикладки в постпозиції, він
приєднується до пояснюваного іменника дефісом:
вовк-жаднюга,
дівчина-красуня, хлопець-богатир.
Якщо такий іменник виступає в препозиції до
означуваного іменника, то він пишеться окремо:
богатир хлопець, жаднюга
вовк, красуня дівчина.
3. Якщо пояснюваний іменник і прикладка можуть
мінятися місцями (причому атрибутивну роль виконує іменник у постпозиції), між
ними завжди ставиться дефіс:
дівчина-грузинка й грузинка-дівчина,
учитель-фізик і фізик-учитель, художник-пейзажист і пейзажист-художник.
4. Якщо прикладка входить до складу терміна, вона втрачає
атрибутивне значення, перетворюючи словосполучення на складний іменник без
сполучного звука. Такі іменники пишуться через дефіс:
гриб-паразит,
жук-короїд, заєць-русак, льон-довгунець.