§ 27. Коли не пишемо Ь
Ь не пишемо:
1. Після р у кінці складу або слова:
вір, вірте, гирка, гіркий, кобзар, ларка, лікар, монастир, перевір, секретар, тепер, тюрма, школяр, Харків, царка (від царьок).
2. Після н перед ж, ч, ш, щ та перед суфіксом -ськ-(ий):
кінчик, промінчик, менший, тонший, Уманщина; волинський, громадянський, освітянський, селянський;
але:бриньчати, доньчин, няньчин, няньчити та ін.,
бо у твірних основах між буквами на позначення приголосних є ь: бринькати, донька, нянька.3. Після всіх букв на позначення приголосних звуків, крім л, якщо за ними стоять інші букви, що передають м’які або напівпом’якшені приголосні:
Бершадь — бершадський, вінця, дзвякнути, кінцівка, користю, ланцюжок, Прип’ять — прип’ятський, радість, різдвяний, світ, свято, слід, сміх, сніг, сніп, сьогодні, танцювати, цвях, щастя,
але:різьбяр (і різьбар), тьмяний і похідні від них.
Примітка. Коли ь наявний у формі називного відмінка іменника, то його зберігаємо в усіх інших відмінках; коли ж у називному відмінку його немає, то й в інших відмінках його не пишемо; пор.: кулька — кульці, дівчинонька — дівчиноньці, письмо — (на) письмі, редька — редьці, але: галка — галці, гілка — гілці, сторінка — сторінці, пасмо — (у) пасмі.
4. Після л в іменникових суфіксах -алн-(о), -илн-(о):
держално, пужално, ціпилно та ін.,
але в іменниках зі значенням зменшеності ь пишемо:держальце, пужальце й под.
5. Між двома однаковими буквами, що позначають м’які приголосні:
буття, волосся, галуззя, гіллястий, життя, каміння, ллється, приладдя, сіллю.
6. Після букв д, н, т перед суфіксами -ченк-(о), -чук, -чишин:
Федченко; Панченко, безбатченко; Радчук, Степанчук; Федчишин, Гринчишин,
але після л пишемо ь: Гальченко, Гальчук; Михальченко, Михальчук, Михальчишин.
7. Після букви ц у деяких вигуках (звуконаслідуальних словах):
бац, буц, гоц, клац
та в кінці іменників чоловічого роду іншомовного походження: