§ 30. Прислівники
(Правопис 1993 р. Перейти до чинного правопису.)1. Разом пишуться:
а) складні прислівники, утворені сполученням
прийменника з прислівником:
віднині, відтепер, донині, дотепер,
забагато, задовго, занадто, набагато, навічно, надалі, надовго,
назавжди, назовсім, наскрізь, насправді, невтямки, негаразд, отак,
отам, отут, підтюпцем, повсюди, подекуди, позавчора, позаторік,
потроху, утричі, якнайкраще.
Примітка. Від подібних прислівників слід
відрізняти сполучення прийменників із незмінюваними словами, вживаними в
значенні іменників. Такі сполучення пишуться окремо: від сьогодні, до
завтра, на завтра, на потім (не відкладайте цього до завтра, на завтра,
на потім), за багато, на багато (пор.: забагато гуляєш і за
багато років уперше приїхав, стало набагато легше й зал на
багато місць), на добраніч, на ура;
б) складні прислівники, утворені сполученням
прийменника з іменником:
безвісти, безперестанку, вбік, ввечері, ввіч,
вволю, вголос, вгорі, вгору, вдень, взимку, взнаки, відразу, вкрай,
вкупі, влад, влітку, внизу, вночі, восени, впам'ятку, впень, вперед,
впереміж, впереміш, вплав, вплач, впоперек, впору, враз, вранці, врешті,
врівень, врівні, врозкид, врозліт, врозсип, врозтіч, вряд, всередині,
вслід, всмак, вщерть, доверху, довіку, довкола, доволі, догори, додолу,
додому, докупи, донизу, дотла, дощенту, заміж, замужем, заочі,
запанібрата, запівніч, зараз, заразом, зарані, зарання, засвітла,
збоку, зверху, звіку, згори, здуру, ззаду, зісподу,
знизу, зозла, зокола, зразу, зранку, зрання, зрештою, зроду,
зсередини, набік, наверх, наверху, навесні, навиворіт, навиліт,
навідліг, навідріз, навік, навіки, навіч, нагору (але: на-гора),
надвечір, надворі, надголодь, надзелень, надмір, надміру, назад,
назахват, наздогад, назустріч, наїздом, наниз, нанизу, наостанок,
наостанку, напам'ять, наперебій, напереваги, наперед, наперекір,
напереріз, напівдорозі, напідпитку, напоказ, наполовину, напохваті,
напочатку, наприклад, напровесні, напролом, напропале, нараз, нарешті,
нарівні, нарозхват, насилу, наскоком, наспід, наспіх, насподі,
насторожі, наяву, обік, обіч, одвіку, опівдні, опівночі, опліч,
підряд, побіч, поблизу, поверх, повік, поволі, позаду, поночі, попліч,
поруч, поряд, посередині, почасти, скраю, спереду, спочатку, убік, убрід,
увечері, увіч, уголос, угорі, угору, удень, узимку, узнаки, украй,
укупі, улад, улітку, униз, унизу, уночі, упень, уперед, уплав, уплач,
упоперек, упору, уранці, урешті, урівень, урівні, урозкид, урозліт,
урозсип, урозтіч, уряд, усередині, услід, усмак, ушир;
в) складні прислівники, утворені сполученням
прийменника з коротким (нечленним) прикметником:
віддавна, востаннє,
вручну, догола, допізна, завидна, замолоду, заново, звисока, згарячу,
злегка, зліва, знову, зрідка, напевне, нарівні, нарізно, нашвидку,
помалу, помаленьку, потихеньку, сповна, спроста, сп'яну;
г) складні прислівники, утворені сполученням
прийменника з числівником:
вдвоє, втроє, вчетверо й под.; вперше,
вдруге, втретє й под.; надвоє, натроє, начетверо й под.; удвох,
утрьох, учотирьох і т. д.; водно, заодно, поодинці, спершу;
ґ) складні прислівники, утворені сполученням
прийменника із займенником:
внічию, втім, навіщо, нащо, передусім,
почім, почому;
але:
до чого, за віщо, за що та ін.
в ролі додатків;д) складні прислівники, утворені сполученням кількох
прийменників із будь-якою частиною мови:
вдосвіта, вподовж, завбільшки,
завглибшки, завдовжки, завтовшки, завчасу, завширшки, знадвору, навздогін,
навзнак, навкидьки, навколо, навкруги, навкулачки, навмисне, навпаки,
навперейми, навприсядки, навпростець, навряд, навскач, навскіс,
навскоси, навсправжки, навстіж, навтікача, навздогін, наздогін, наосліп,
напоготові, позавчора, позаторік, попідтинню, спідлоба;
е) складні прислівники, утворені з кількох основ (із
прийменником чи без нього):
босоніж, водносталь, ліворуч, мимоволі,
мимоїздом, мимохідь, мимохіть, насамперед, натщесерце, нашвидкуруч,
обабіч, обіруч, очевидно, повсякчас, праворуч, привселюдно, самохіть,
стрімголов, тимчасово, чимдуж, чимраз;
є) складні прислівники, утворені сполученням часток аби-,
ані-, де-, чи-, що-, як- із будь-якою
частиною мови:
абикуди, абияк, аніскільки, анітелень, анітрохи,
анічичирк, аніяк; дедалі, деінде, деколи, декуди; чимало; щовечора,
щогодини, щодалі, щоденно, щодня, щодуху, щомісяця, щомога,
щонайбільше, щонайдовше, щонайдужче, щонайкраще, щонайменше, щонайширше й
т. д., щоночі, щоправда, щораз, щоразу, щороку, щосили, щохвилини;
але:
дарма що, поки що, тільки що, хіба що, чи що; якомога, якось і якось
(з різними значеннями), якраз, якнайбільше, якнайдужче, якнайдовше й
под.
Увага. Слід відрізняти
прислівники, складені з прийменників або часток і різних частин мови, від
прийменників або часток та іменників, прикметників тощо, коли останні
зберігають у реченні свої функції як окремі частини мови, отже, і пишуться
окремо. Пор.:
Він повернув убік; але: Ударив у бік.
Спочатку це не
було ясно; але: З початку розмови
вони зрозуміли вашу думку.
Прочитай вірш напам'ять; але: На пам'ять він подарував мені книжку.
Всередині щось
дуже заболіло; але: Це правило шукай у середині розділу.
Хлопці домовилися йти всі вкупі до міста; але: У купі піску гралися діти.
Зауважую вам востаннє; але: Вони постукали в останнє вікно.
Ми чуємо це вперше; але: Зайдемо в перше село.
Втім я не
заперечую; але: У тім спектаклі
виступав і я.
У нас чимало є досягнень; але: Чи мало вам допомагали?
Нащо було
починати справу?; але: На що ви
натякаєте?
Ми теж виступали на зборах; але: Він говорив те ж, що і я.
Якось уже воно
буде; але: Як ось і Марко на поріг.
2. Окремо пишуться:
а) прислівникові сполуки, що складаються з
прийменника та іменника, але в яких іменник звичайно зберігає своє конкретне
лексичне значення й граматичну форму, особливо коли між прийменником і
керованим ним іменником можливе означення до цього іменника (прикметник,
займенник, числівник):
без відома, без жалю, без кінця, без
кінця-краю, без краю, без ладу, без ліку, без мети, без наміру, без
пуття, без сліду, без смаку, без сумніву, без угаву, без упину, без
черги, в затишку, в міру, в нагороду, в ногу, в обмін, в обріз, в
позику, в цілості, до біса, до вподоби, до гурту, до діла, до загину, до
запитання, до краю, до крихти, до ладу, до лиха, до лиця, до міри, до
ноги, до обіду, до останку, до пари, до пня, до побачення, до пори, до
пуття, до речі, до решти, до сих пір, до смаку, до смерті, до снаги, до
сьогодні, за години, за дня, за кордон, за кордоном, за рахунок, за
світла, з болю, з-за кордону, з краю в край, з переляку, з радості, з
розгону, на бігу, на біс, на вагу, на весну (але: навесні),
на вибір, на видноті, на відчай, на відмінно, на віку, на гамуз, на
голову, на диво, на дозвіллі, на жаль, на зло, на зразок, на льоту, на
мить, на ніщо, на око, на поруки, на прощання, на радість, на радощах, на
руку, на самоті, на світанку, на скаку, на славу, на слово, на сміх, на
совість, на сором, на ходу, на шкоду, на щастя, над силу, не з руки, ні
на гріш, під боком, під гору, під силу, по закону, по змозі, по знаку,
по можливості, по правді, по силі, по совісті, по сусідству, по суті, по
черзі, по щирості, у вигляді, уві сні, у поміч, у стократ, через силу,
як слід, як треба;
б) словосполуки, що мають значення прислівників і
складаються з двох іменників (зрідка — числівників) та одного або двох прийменників:
від ранку до вечора, день у день, з боку на бік, з дня на день, один в
один, раз у раз, рік у рік, час від часу;
в) словосполуки, які в реченні виконують функції
прислівника та складаються з узгоджуваного прийменника (числівника, займенника)
й наступного іменника:
другого дня, таким чином, темної ночі, тим
разом, тим часом;
г) прислівники, утворені сполученням прийменника з
повним прикметником чоловічого (середнього) роду:
в основному, в цілому;
ґ) прислівники, утворені сполученням прийменника по
зі збірним числівником:
по двоє, по троє, по четверо тощо.
3. Через дефіс пишуться:
а) складні прислівники, утворені від прикметників і
займенників за допомогою прийменника по та закінчення -ому або (-к)и:
по-батьківському, по-бойовому, по-братньому, по-господарському,
по-іншому, по-козацькому, по-нашому, по-своєму, по-сусідському,
по-українському, по-християнському; по-батьківськи, по-братерськи,
по-господарськи, по-людськи, по-сусідськи, по-українськи;
також:
по-латині.
Примітка. У прислівниках цього типу,
утворених від складних прикметників, що пишуться через дефіс, дефіс ставиться
тільки після по: по-соціалдемократичному;
б) складні прислівники, утворені за допомогою
прийменника по від порядкових числівників:
по-перше, по-друге,
по-третє й т. д.;
в) неозначені складні прислівники з частками будь-,
-будь, -небудь, казна-, -то, хтозна-:
аби-то,
будь-де, будь-коли, будь-куди, де-небудь, десь-то, казна-де,
казна-коли, коли-будь, коли-небудь, куди-будь, куди-небудь, так-то,
хтозна-як, як-небудь;
г) складні прислівники, утворені з двох прислівників:
вряди-годи, десь-інде, десь-інколи, сяк-так і т. ін.;
ґ) складні прислівники, утворені повторенням слова
або основи без службових слів або зі службовими словами між ними:
будь-що-будь,
віч-на-віч, всього-на-всього, далеко-далеко, де-не-де, коли-не-коли,
ледве-ледве, ось-ось, пліч-о-пліч, хоч-не-хоч, як-не-як.