§ 33. Частки
(Правопис 1993 р. Перейти до чинного правопису.)Розрізняють словотвірні частки, які, уточнюючи зміст
окремих слів, є їх складовими частинами, і формотворчі частки, які вживаються
лише в деяких формах слова для вираження граматичних значень (хай, би та
ін).
А. Словотвірні частки пишуться разом, окремо
або через дефіс.
1. Разом пишуться:
а) частки аби-, ані-, де-, чи-,
що-, як- у складі будь-якої частини мови (крім сполучників
прислівникового типу):
абищо, абияк, аніскільки, анітрохи,
анічогісінько, аніяк, дедалі, деколи, декотрий, дещиця, дещо,
чималенький, чимало, щовечора, щогодини, щоденник, щодня, щодоби,
щодуху, щонайкращий, щоправда, щоразу, щосили, якби, якнайшвидше,
якомога, якщо та ін;
б) частки би (б), то, що в
складі сполучників:
щоб, якби, немовбито, нібито, абощо,
і частка же (ж) у складі стверджувальних часток
в) частка -ся (-сь) у зворотних дієсловах:
будується, наївся (наївсь);
г) частка -сь у складі займенників і
прислівників:
котрийсь, котрась, котресь, якийсь, якась, якесь; десь,
колись, хтось, щось;
ґ) частка не, коли вона виступає в складі
будь-якої частини мови (крім дієслова) в значенні префікса, тобто коли слово
без цієї частки не вживається:
невільник, негода, недуга, нежить,
немовля, ненависть, неук; невгасимий, непохитний, незліченний,
невпинний, невсипущий, негайний, ненависний, ненастанний, нестямний;
невдовзі, невинно, невпинно, незабаром, непорушно, несамовито,
несказанно.
З дієсловами не пишеться завжди окремо, крім
тих, що без не не вживаються:
неволити, незчутися, ненавидіти,
нестямитися,
і тих, яким частка не надає нового значення:
нездужати
(хворіти), непокоїтися (хвилюватися), неславити (ганьбити).
Але залежно від значення дієслова частка не може писатися й окремо:
не здужати (не змогти), не славити (не прославляти);
д) частка не в складі префікса недо-,
який означає дію, стан або якість, що виявляються в процесах, ознаках і
предметах у неповній мірі:
недобачати, недовиконувати, недодержати,
недоїдати, недоказувати, недолюблювати, недооцінювати, недоплатити,
недочувати; недовиконаний, недодержаний, недозрілий, недоказаний,
недооцінений, недописаний, недорослий, недочутий; недобиток, недоїдок,
недокрів'я, недолік, недоліток, недорід, недостача, недосяжність,
недотепа, недоторканність, недоук.
Якщо частка не виступає для заперечення дії, вираженої дієсловом із префіксом до, вона пишеться з
таким дієсловом окремо:
він недочував;
але:
Він не дочув моїх слів;
е) частка не з іменниками, прикметниками,
займенниками та прислівниками, якщо вони в сполученні з не означають
одне поняття:
невміння, неволя, неврожай, недоля, неправда,
несподіванка; небалакучий, невдалий, невеселий, невчений, недобрий,
незбагненний, немалий, неписьменний, несміливий; неабихто, неабиякий;
невдогад, невже, невпам'ятку, невтямки, негадано, недалеко,
недарма, недурно, нехотя,
а також:
незважаючи на..., невважаючи
на..., немов, неначе.
Примітка. Частка не пишеться окремо
від прикметника, що має при собі як пояснювальне слово займенник або прислівник
із часткою ні, а також окремо від прикметника, перед яким стоять: далеко,
зовсім, аж ніяк: Ні до чого не здатна людина; Нітрохи не цікава
лекція; Далеко не досконалий твір; Зовсім не великі обов'язки; Аж ніяк не
приємні спогади;
є) частка не з дієприкметником, якщо він є
означенням іменника (а не присудком) і не має при собі пояснювальних слів:
незакінчена
праця, нез'ясовані питання, нержавіюча сталь, неспростовані факти;
ж) частка ні із займенниками, якщо вона не
відокремлена від наступного займенника прийменником, і з прислівниками:
ніхто
(нікого), нічий (нічиїм), ніщо (нічого), ніякий (ніякому); ніде й ніде,
нізащо, нізвідки, нізвідкіля, ніколи й ніколи, нінащо, ніскільки,
нітрохи, ніяк.
2. Окремо пишуться:
а) частка що у сполуках
дарма що, тільки
що, хіба що, що ж до;
б) частка то в експресивних сполученнях
що то за, що то, чи то,
які виконують функції підсилювальних часток;в) частка не зі словом, з яким вона не
становить одного поняття, а є лише запереченням:
Не доля вирішує — людина
творить свою долю; То не глибока річка клекоче, то шумить зелений ліс; Йому
бракує не вміння виконати цю роботу, а бажання;
але:
Не через небажання, а через невміння він не виконав цієї роботи;
г) частка не при дієсловах, дієприкметниках,
що виступають у функції присудків, при дієслівних формах на -но, -то
й дієприслівниках:
не може не бачити, не підходячи ближче, не
поспішаючи; Ні вітерець не війне, ні хмарка не набіжить; Праця не закінчена;
Праці не закінчено; Підлога не вимита; Підлоги не вимито;
ґ) частка не з прикметниками у функції
присудка, якщо часткою не заперечується ознака, виражена даним
словом:
Ця річка не широка (заперечення);
але:
Ця неширока річка впадає в Дніпро (одне поняття).
Примітка. Якщо між не й відповідним
прикметником-присудком за змістом речення можливе є (був, була тощо), частку не слід писати окремо; якщо зв'язка на цьому місці
порушує смисл, частку не треба писати разом: Цей будинок не старий (не
є старий); але: Цей будинок (є) нестарий (тобто відносно недавно
збудований);
д) частка не з дієприкметниками, якщо вони
мають при собі пояснювальні слова:
Перед будинком чорніла площа, не засаджена квітами; Ця робота ще не доведена до кінця; Я відклав ще не дописаний лист;
е) частка не з числівниками, займенниками та
прислівниками займенникового походження, а також при прийменниках і
сполучниках:
не три, не п'ятий; не ти, не цей, не інші; не інакше, не
так; не при..., не на...; не то.., не то;
також: не раз;
є) частка не з підсилювальними прислівниками
та незмінюваними присудковими словами, а також при словах, що пишуться через
дефіс:
не дуже, не зовсім, не цілком; не від того, не досить, не
можна, не треба; розмовляють не по-нашому;
ж) частка ні, вживана для заперечення
наявності предмета чи ознаки, зокрема в деяких стійких словосполученнях без
дієслова (присудка), що мають характер заперечного звороту:
ні живий ні
мертвий, ні кроку далі, ні на макове зерно, ні пава ні ґава, ні риба
ні м'ясо, ні се ні те, ні сюди ні туди, ні так ні сяк;
з) частка ні, вживана як повторюваний
єднальний сполучник із заперечним значенням або як підсилювальна частка:
Він не придатний ні до роботи, ні до розмови; Дитина ще не вміє ні ходити, ні говорити; Ні один не зробив так, як треба;
и) частка ні в складі займенників, якщо в
непрямих відмінках вона відділяється від займенників прийменником:
ні вкого, ні до кого, ні з ким, ні до чого, ні за що й ні на що (з
різними значеннями), ні на якому.
3. Через дефіс пишуться:
а) частки бо, но, от, то,
таки, коли вони виділяють значення окремого слова:
іди-бо;
давай-но; тільки-но; так-от, як-от; отакий-то, стільки-то, тим-то,
якось-то; важкий-таки, все-таки, дістав-таки, так-таки.
Примітка 1. Якщо між часткою та словом, до
якого вона приєднується, стоїть інша частка, всі три слова пишуться окремо: скільки
ж то (написано), чим би то (втішити).
Примітка 2. Частка таки пишеться
окремо від тих слів, яких вона стосується, якщо вона стоїть перед ними: Він
таки забіг до друга;
б) компоненти будь-, -будь, -небудь,
казна-, хтозна- й под. у складі займенників і прислівників
(див. § 28, п. 2, б; § 30, п. 3, в);
в) частка не, вживана як префікс в іменниках
— власних назвах:
не-Європа;
але в загальних — разом:
нелюдина, неістота;
Б. Формотворчі частки пишуться окремо від
інших слів, зокрема:
а) частки хай, нехай, за допомогою
яких утворюються форми третьої особи однини й множини наказового способу:
Хай живе мир між народами! Нехай міцніють дружні відносини між країнами!
б) частка би (б), за допомогою якої
утворюється форма умовного способу дієслова:
зайшов би, пішла б.
В. Модальні частки теж пишуться окремо, а
саме:
а) частка же (ж), що відіграє видільну роль у реченні:
Ходи ж зі мною; Він же великий учений;
б) частки то, це, що мають у складі
речення значення вказівності або визначальності:
На що то одній людині стільки грошей? Чи це вже й пожартувати не можна?