§ 37. Прикладка
Між прикладкою та означуваним іменником ставимо дефіс або ж пишемо їх окремо, що залежить від їхнього значення та місця одне щодо одного.
Примітка. Про вживання розділових знаків із поширеними прикладками читай у § 121.
1. Дефіс ставимо:
1) якщо означальний (прикладковий) іменник ужито після означуваного іменника:
вовк-жаднюга, дівчина-розумниця, земля-мати, козак-характерник, країна-інвестор, країна-кредитор, мова-джерело, мовапосередниця, очі-намистинки, хлопець-патріот, хлопчик-мізинчик, Українаненька.
2) якщо означальним іменником є родова назва, ужита після іменника — видової назви:
Дніпро-ріка, звіробій-трава, Йордан-річка, Сапунгора;
3) якщо означуваний і означальний іменники можуть мінятися місцями, але означальну роль виконує другий іменник:
дівчина-грузинка і грузинка-дівчина, учитель-фізик і фізик-учитель, художник-пейзажист і пейзажист-художник;
4) якщо означальний іменник уходить до складу терміна, де він утратив своє значення, унаслідок чого постав складний іменник без сполучного звука:
гриб-паразит, жук-короїд, заєць-біляк, заєць-русак, льон-довгунець, льон-кучерявець, льон-сирець.
2. Дефіс не ставимо:
1) якщо означальний іменник ужито перед означуваним:
ненька Україна:
2) якщо означальний іменник є видовою назвою щодо першого іменника — родової назви:
гора Сапун, держава Україна, місто Київ, ріка Дніпро, село Моринці, трава звіробій.