§ 61. ІІІ відміна. Однина
(Правопис 1993 р. Перейти до чинного правопису.)1. У родовому та давальному відмінках однини іменники третьої відміни мають закінчення -і:
вісті, галузі, любові, моці,
ночі, осі, подорожі, сталі, тіні, фальші.
Примітка. Форми непрямих відмінків від
іменників, що означають абстрактні поняття простору: височінь, глибочінь,
далечінь, широчінь, крім знахідного та орудного, вживаються рідко; їх
замінюють відповідні словоформи із суфіксом -ин(а): височина,
глибочина, широчина.
2. У знахідному відмінку однини іменники цієї
відміни мають форму, однакову з називним відмінком.
3. В орудному відмінку однини іменники цієї відміни
набувають закінчення -ю, причому:
а) якщо основа іменника закінчується одним
приголосним (крім губного та р), то після голосного перед закінченням -ю
цей приголосний подовжується (на письмі подвоюється):
височінню, віссю,
волосінню, в'яззю, галуззю, загибеллю, міддю, міццю, сіллю, тінню;
ніччю, подорожжю;
б) якщо основа іменника закінчується сполученням
приголосних або на губний (б, п, в, м, ф), а
також на р, щ, то подовження не відбувається:
верф'ю, вістю,
жовчю, кіновар'ю, кров'ю, любов'ю, матір'ю, нехворощю, Об'ю, радістю,
якістю.
4. У місцевому відмінку однини вживається закінчення -і:
при вісті, у галузі, у доповіді, на осі, у подорожі, у тіні.
5. У кличному відмінку, що вживається переважно в поезії, іменники цієї відміни мають закінчення -е:
вісте, любове, радосте, смерте.