§ 66. Поділ на відміни
За належністю до роду та за відмінковими закінченнями іменники поділено на чотири відміни.
І відміна: іменники переважно жін. й деякі іменники чол. роду, а також спільного роду із закінченнями -а, -я в називному відмінку однини:
вага, гиря, гривня, донька, дочка, машина, організація, праця; воєвода; базіка, знайда, листоноша, невдаха, плакса, сирота
та жіночі особові імена з відповідним закінченням:Богдана, Катерина, Валерія, Зоя
і чоловічі особові імена на -а, -я:Микола, Сава.
ІІ відміна: а) іменники чол. роду з кінцевим приголосним основи та із закінченням -о в наз. відмінку (переважно назви осіб):
бік, велетень, завод, край, майстер, товариш; Андрій, Віталій, Захар, Ярослав; батько, татуньо; Дніпро, Марко/Марко, Петро;
б) іменники середн. роду із закінченнями -о, -е, -я (крім іменників із суфіксами -ат-, -ят-, -ен- у непрямих відмінках):
крило, місто; море, поле, прізвище; весілля, життя, уміння;
також іменники з суфіксами збільшувально-згрубілого значення -ищ-, -иськ-, утворювані від іменників усіх родів, які можуть зберігати й рід твірного, і набувати середнього роду:вітрище (від вітер), дідище (від дід), коропище (від короп), морозище (від мороз), парубище (від парубок) — чол. р., ножище (від нога) — середн. р., ведмедище (від ведмідь) — чол. і середн. р.; дуби́сько (від дуб), вовчисько (від вовк), їжачисько (від їжак), левисько (від лев), сомисько (від сом) — чол. р., зайчисько (від заєць) — чол. і середн. р., свекрушисько (від свекруха) — жін. і середн. р., хлопчисько (від хлопець) — чол. і середн. р.
IІІ відміна: іменники жін. роду з кінцевим приголосним основи:
вагомість, вість, гідність, кров, любов, міць, незалежність, ніч, піч, річ, розкіш, сіль, самостійність, соборність, тінь, слово мати,
у відмінкових формах якого з’являється суфікс -ер-; а також деякі жіночі особові імена:Адель, Любов, Ніколь.
ІV відміна: іменники середн. роду:
а) із закінченнями -а, -я, що у формах родового, давального та місцевого відмінків набувають суфіксів -ат-, -ят- перед закінченням:
гуся (гусяти, гусяті, (на) гусяті), дівча (дівчати, дівчаті, (на) дівчаті), лоша (лошати, лошаті, (на) лошаті), теля (теляти, теляті, (на) теляті);
б) із закінченням -я, які мають два зразки відмінювання: із суфіксом - ен- у формах родового, давального та місцевого відмінків і без такого суфікса:
вим’я (вим’я/вимені, вим’ю/вимені, вим’ям/вименем, (на) вим’ї/вимені), ім’я (ім’я/імені (імени), ім’ю /імені, ім’ям/іменем, (на) ім’ї/імені), плем’я (плем’я/племені (племені), плем’ю/племені, плем’ям/племенем, (на) плем’ї/племені), тім’я (тім’я/тімені (тімени), тім’ю/тімені, тім’ям/тіменем, (на) тім’ї/тімені).