§ 81. Наказовий спосіб
(Правопис 1993 р. Перейти до чинного правопису.)Наказовий спосіб має лише форми другої особи однини й першої та другої особи множини з такими закінченнями:
2 ос.
1 ос.
2 ос.
|
однини
множини
»
|
-и
-ім (о),
-іть,
|
= Ø (нульове закінчення)
-мо
-те
|
1. Закінчення -и, -ім (о), -іть звичайно бувають:
а) під наголосом:
бери, берім(о), беріть;
живи, живім(о), живіть; іди, ідім(о), ідіть; печи, печім(о), печіть;
припусти, припустім(о), припустіть;
б) у дієсловах із наголошеним префіксом ви-:
вибери, виберім(о), виберіть; вижени, виженім(о), виженіть
тощо, які без префікса мають кінцевий наголос: бери, берім(о), беріть; жени,
женім(о), женіть;в) у дієсловах із суфіксом -ну- в інфінітиві після приголосного:
кивни, кивнім(о), кивніть; крикни, крикнім(о),
крикніть; моргни, моргнім(о), моргніть; стукни, стукнім(о), стукніть;
г) у дієсловах з основою на л або р після приголосного:
підкресли, підкреслім(о), підкресліть; провітри,
провітрім(о), провітріть.
2. В інших дієсловах ненаголошений голосний у закінченнях наказового способу відсутній:
а) після голосних:
грай, граймо, грайте; купуй,
купуймо, купуйте; стій, стіймо, стійте; ший, шиймо, шийте;
б) після приголосних б, п, в, м, ж, ч, ш, щ, р:
не горб(ся), не
горбте(сь); сип, сипмо, сипте; став, ставмо, ставте;
ознайом, ознайомте; ріж, ріжмо, ріжте; поклич, покличмо, покличте; руш,
рушмо, руште; морщ, морщте; повір, повірмо, повірте;
в) після приголосних д, т, з, с,
л, н теж зникає, причому ці приголосні пом'якшуються:
сядь, сядьмо, сядьте; трать, тратьмо, тратьте; чисть, чистьмо, чистьте; злазь,
злазьмо, злазьте; повісь, повісьмо, повісьте; визволь, визвольмо,
визвольте; стань, станьмо, станьте.
Усі ці форми наказового способу дієслів, як видно з
ілюстрацій, мають у першій особі множини закінчення -мо, у другій особі
— -те.
Примітка 1. Від дієслова їсти наказовий
спосіб: їж, їжмо, їжте; для дієслів доповісти, розповісти звичайно
вживаються форми: доповідай (від доповідати), розповідай (від
розповідати).
Примітка 2. Приголосні г, к у
наказовому способі переходять у ж, ч: бігти — біжи, біжім(о),
біжіть; лягти — ляж, ляжмо, ляжте; пекти — печи, печім(о), печіть (пор.
теперішній або майбутній час: біжу, ляжу, печу).
Приголосні з, с, х у словах типу казати, писати, брехати в наказовому способі відповідно переходять у ж, ш: казати — кажи, кажім(о), кажіть; писати — пиши, пишім(о), пишіть; брехати — (не) бреши, (не) брешіть; пор. теперішній час: кажу, пишу, (не) брешу.
Приголосні з, с, х у словах типу казати, писати, брехати в наказовому способі відповідно переходять у ж, ш: казати — кажи, кажім(о), кажіть; писати — пиши, пишім(о), пишіть; брехати — (не) бреши, (не) брешіть; пор. теперішній час: кажу, пишу, (не) брешу.
Примітка 3. Усі дієслова із суфіксом -ува-
(-юва-) мають перед закінченням наказового способу у (ю): вимірюй,
просмолюй, розказуй.