§ 9. Чергування О — І, Е — І
1. У сучасній українській мові звуки о, е у відкритих складах чергуються з і в закритих складах:
1) під час словозміни:
а) водопій — водопою, дохід — доходу, кінь — коня, камінь — каменя, лід — льоду, мій — мого, сім — семи, устрій — устрою; ніч — ночі — ніччю, певність — певності — певністю, радість — радості — радістю, виселок — висілка, осінь — осені — осінню, (у) великому — (у) великім;
б) гір — гора, ніг — нога, осіб — особа, слів — слово, сіл — село;
в) батьків — батькового, батькова; братів — братового, братова; Василів — Василевого, Василевіва; ковалів — ковалевого, ковалева; Петрів — Петрового, Петрова; шевців — шевцевого, шевцева;
г) Канів — Канева, Київ — Києва, Фастів — Фастова, Харків — Харкова, Чернігів — Чернігова;
ґ) вівса — овес, вівця — овець, вісь — осі;
д) бійся — боюся, стій — стояти;
е) вів, вівши — вела (вести); замів, замівши — замела (замести); міг, мігши — можу (могла, могти); ніс, нісши — несу (несла, нести); плів, плівши — плела (плести), а також ріс, рісши — росла, рости.
2) під час словотворення:
будівник (пор. будова), вільний (пор. воля), кілля (пор. кола), підніжжя (пор. нога), подвір’я (пор. двора), робітник (пор. робота); зілля (пор. зелений), сільський (пор. село) та ін.
О, Е, що не переходять в І
2. О, е не переходять в і в закритому складі за таких умов:
1) коли ці звуки вставні або випадні:
вікно — вікон, земля — земель, казка — казок, сотня — сотень; витер — витру, вітер — вітру, вогонь — вогню, день — дня, роздер — розідрати, смуток — смутку, сон — сну, травень — травня.
Примітка 1. У формах окремих слів о, е не випадають: лоб — лоба, мох — моху, рот — рота, лев — лева.
Примітка 2. За аналогією до форм книжок, казок маємо о між приголосними в родовому множини й у деяких іншомовних словах: арка — арок, марка — марок, папка — папок тощо, але: парт, форм, сакль та ін.
2) у групах -ор-, -ер-, -ов- між приголосними:
торг — торгу, хорт — хорта, смерть — смерті, вовк — вовка, шовк — шовку, але погірдний (пор. погорда);
3) у групах із повноголоссям -оро-, -оло-, -ере-, а також -еле-:
город, мороз, подорож, порох, сторож; волос, солод; берег, перед, серед, через; зелень, пелех, шелест та ін.,
але:моріг, оборіг, поріг, сморід;
4) у родовому відмінку множини іменників середнього роду на -енн(я):
значень (значення), положень (положення), тверджень (твердження), творень (творення);
5) в абревіатурах і в похідних утвореннях:
соцстрах, соцстрахівський, спецвипуск, спецкор, спецкорівський, спецодяг, торгфлот та ін.;
6) у словах іншомовного походження:
агроном, інженер, студент, том та ін.
Примітка. За аналогією до слів української мови, де є чергування о, е з і, таке чергування з’явилося й у деяких давно засвоєних словах іншомовного походження: Антін — Антона, ґніт — ґнота, колір — кольору, Прокіп — Прокопа; курінь — куреня, папір — паперу.
Відхилення в чергуванні О — І, Е — І
3. Є багато позицій, коли чергування о, е з і у відкритих і закритих складах немає всупереч наведеним правилам:
1) і наявне у відкритому складі в словах з основою, вирівняною за іншими відмінками чи формами:
а) у формах називного відмінка однини:
гребінець (гребінця), дзвінок (дзвінка), камінець (камінця), кіготь (кігтя), кілок (кілка), кінець (кінця), ніготь (нігтя), олівець (олівця), ремінець (ремінця), рівень (рівня), стіжок (стіжка), торгівець (торгівця), фахівець (фахівця) та ін.;
б) у формах родового відмінка множини:
вікон (вікно), вічок (вічко), гілок (гілка), зірок (зірка), кілець (кільце), ліжок (ліжко), ніжок (ніжка), пліток (плітка);
в) у формах іменників зі значенням зменшеності за аналогією до таких форм, як кіл — кілка, міст — містка, гірка (де і в закритому складі):
кілочок, місточок, ніженька, гіронька, але слівце — словечко;
2) у групах -оро-, -оло-, -ере- о, е переходять в і:
а) у родовому відмінку множини іменників жіночого роду (здебільшого з рухомим наголосом) і в похідних від них іменниках на -к-(а) зі значенням зменшеності:
борода — борід — борідка, борона — борін — борінка, голова— голів — голівка (і головка — з іншим значенням), сторона — сторін — сторінка, череда — черід — черідка;
б) у родовому відмінку множини іменників здебільшого середнього роду й відповідних іменниках зі значенням зменшеності:
болото — боліт — болітце, ворота — воріт — ворітця, долото — доліт — долітце,
але:дерево — дерев — деревце, джерело — джерел — джерельце;
в) у деяких похідних іменниках середнього роду з подовженим приголосним:
бездоріжжя, Запоріжжя, підборіддя, роздоріжжя
але: лівобережжя, узбережжя,
а також без подовження: безголів’я, поголів’я, хоч безголосся, повноголосся;
3) і в закритому складі маємо у формах чоловічого роду однини дієслів минулого часу й дієприслівників з повноголоссям, якщо відповідні форми жіночого та середнього роду однини й форма множини мають наголос на кінцевому складі:
волік, волікши (волокти), зберіг, зберігши (зберегти), стеріг, стерігши (стерегти), бо: волокла, зберегла, стерегла; волокло, зберегло, стерегло та ін.,
але:боров, колов, молов, полов, поров; борола, колола, молола, полола, порола та ін.;
4) у віддієслівних іменниках середнього роду на -нн-(я) і звичайно буває тільки під наголосом, а без наголосу — е:
носіння, ходіння; враження, завершення, збільшення, значення, пояснення,
але:варення (і варіння, варення — процес), вчення.
Так само -ення, а не -іння мають іменники, похідні від слів з основою на -ен:імення, наймення;
5) о, е наявні в закритому складі:
а) у непрямих відмінках іменників чоловічого роду з вирівняною за називним відмінком основою:
борець — борця (борцеві, борцем та ін.), виборець — виборця, ловець — ловця, творець — творця; моток — мотка, носок — носка, паросток — паростка; водень — водню; котел — котла, орел — орла;
б) у повноголосних формах -оро-, -оло- зі сталим наголосом іменників переважно жіночого роду:
колод (колодка), долонь (долонька), сорок, огорож, морок, нагород (від них немає зменшених форм з і).
Але:доріг, доріжка, корів, корівка, беріз, берізка (проте березка — виткий бур’ян);
в) у родовому відмінку множини деяких іменників переважно жіночого роду:
будов, вод, істот, основ, підпор, проб, субот, тополь, шкод; лелек, меж, озер, потреб,
але:осіб, підків;
г) у прикметниках, утворених від власних імен на -ов (-ьов, -йов), -ев (-єв):
Малишев — малишевський, Павлов — павловський.
Але в прикметниках, утворених від власних імен на -ів (-їв), зберігаємо і (ї):Гаврилів — гаврилівський, Демидів — демидівський, Андріїв — Андріївський
(див. ще § 153, п. 2.);
ґ) у префіксальних безсуфіксних іменниках на зразок:
затон, переор, потоп (під впливом родового відмінка однини: затону, переору, потопу),
але звичайно потік, розгін, удій.
Зрідка, навпаки, під впливом називного відмінка однини і поширене на решту форм:
опік (родовий однини опіку);
д) під наголосом у словотворчих компонентах -вод, -воз, -нос, -роб складних слів, що означають людей за професією, видом занять та в похідних від цих слів:
екскурсовод, ляльковод; водовоз; дровонос; хлібороб, хліборобство, чорнороб та ін.
Проте в словах, що означають предмети, та в похідних від них утвореннях такий о, незалежно від наголосу, переходить в і:водопровід, газопровід, газопровідний, електропровід, трубопровід;
у словах зі складником -воз о здебільшого зберігаємо: електровоз, лісовоз, тепловоз.
Незалежно від семантики слова в словотворчих компонентах -хід,
-ріг уживаємо тільки і:всюдихід, місяцехід, пішохід, пішохідний, самохід, самохідний, стравохід, швидкохід, швидкохідний; козеріг і Козеріг (сузір’я), носоріг та ін.;
е) у деяких словах книжного й церковного походження та в похідних від них:
Бог, верховний, виробництво, вирок, закон, законний, народ, народний, основний, потоп, прапор, пророк, словник,
а також за традицією в деяких прізвищах: Артемовський, Боровиковський, Грабовський, Котляревський, Писемський та ін.
Але:Вериківський, Желехівський, Миньківський.