§ 90. J
(Правопис 1993 р. Перейти до чинного правопису.)1. Відповідно до вимови j у словах французького походження передається через ж:
Жером (Jérôme), жабо (jabot), Жанна (Jeanne), журі (jury);
у словах англійського походження — через дж:
джаз (jazz), Джеймс (James), джемпер (jumper), Джерсі (Jersey);
у словах іспанського походження — через х:
хунта (junta), Бадахос (Badajoz).
2. Початкові ie (hie) звичайно передаються через іє:
ієрарх, ієрархія, ієрей, ієрогліф;
але:
єзуїт, Єна, єна (грошова одиниця Японії), Єрусалим.
Початкове je передається через є:
Єнсен, Єсперсен.
3. Початкові io, yo, jo передаються через іо, коли в українській мові вони вимовляються як два склади:
іон, іонізатор, іонійський, Іонічне море;
через йо, коли вони вимовляються як один склад:
йод, йота; Йорданія, Нью-Йорк, Йон, Йосип та ін.
4. I, y (а також u німецького дифтонга eu)
в позиції між двома голосними (в іноземній мові) в загальних назвах звичайно не передаються окремим знаком:
буєр, конвеєр, лояльний, параноя, плеяда,
рояль, саквояж, секвоя, фаянс, феєрверк;
але:
Гойя, Савойя, Фейєрбах; також майя (народність), фойє.
5. Залежно від позиції та вимови в українській мові i, y (ігрек) передаються також літерами і, ї та и.
а) І пишеться:
1) на початку слова:
ідея, Іліада, інструкція,
інтернаціональний; Індія, Іспанія; Ібсен, Івон, Ізабелла;
2) після приголосного перед голосним, є та й:
артеріальний, геніальний, діалектика, індустріалізація, матеріал, соціалізм,
фіалка; аудієнція, гієна, клієнт, пієтет; аксіома, революціонер,
соціологія, фіолетовий; радіус, тріумф; партійний, радій; Біарріц,
Фіуме; Віардо, Оссіан, Фіораванте.
І в середині слова перед голосним іноді переходить у й і відповідно передається на письмі:
курйоз,
серйозний; ар'єргард, бар'єр, вольтер'янець, кар'єра, п'єса.
Ia в кінці слова передається звичайно через ія:
артерія, індустрія, історія,
хімія; Апулія, Греція, Дієго-Гарсія, Мурсія;
3) після приголосних в особових іменах і в
географічних назвах (крім випадків, зазначених у в, 3 — 5 цього ж пункту), а також у похідних прикметниках перед наступним приголосним і в кінці слова:
Замбезі, Капрі, Лісабон, Міссісіпі, Монтевідео, Нагасакі,
Поті, Ніл, Севілья, Сідней, Сомалі, Сочі; Анрі, Білло, Гальвані, Грімм,
Дідро, Дізель, Овідій, Россіні; лісабонський.
Примітка. Власні імена, що перетворилися в
назви предметів і явищ, тобто стали загальними іменами, пишуться за правилами
правопису загальних назв іншомовного походження: дизель (хоч Дізель);
4) після приголосних у кінці невідмінюваних слів:
візаві, журі, колібрі, мерсі, парі, попурі, таксі, харакірі,
а також перед наступним приголосним у таких невідмінюваних словах, як
гратіс, піанісимо й под.;
5) в усіх інших випадках після б, п, в, м, ф, г, к, х, л, н перед наступним приголосним:
бізнес, пілот, вібрація, академік, фінанси,
графік, гіпопотам, логічний, гімн, кілограм, кіно, архів, хімія,
хірург, література, республіка, комуніст, ніша.
Примітка 1. У ряді слів іншомовного
походження, що давно засвоєні українською мовою, після б, п, в,
м, ф, г, к, х, л, н пишеться
відповідно до вимоги и: бурмистер (але бургомістр),
вимпел, єхидна, імбир, кипарис, лиман, миля, мирт, нирка, спирт, химера
та ін., а також у словах, запозичених із східних мов, переважно тюркських: башкир,
гиря, калмик, кинджал, киргиз, кисет, кишлак.
Примітка 2. З и, а не з і
пишуться також слова церковного вжитку: диякон, єпископ, єпитимія,
єпитрахиль, камилавка, митра, митрополит, християнство тощо.
б) Ї пишеться після голосного:
мозаїка,
наївний, прозаїк, руїна, теїн; Енеїда, Ізмаїл, Каїр.
Але в складних словах, де перша частина закінчується голосним, на початку другої частини пишеться і:
староіндійський, новоірландський;
так само в позиції після префікса, що закінчується на голосний або приголосний:
антиісторичний, доісторичний, поінформувати;
безідейний, дезінтеграція, дезінфекція, дезінформація, розіграш.
в) И пишеться:
1) у загальних назвах після приголосних д, т,
з, с, ц, ж (дж), ч, ш, р перед наступним приголосним:
дизель, динамо, диплом, директор, методика;
інститут, математика, стимул, текстиль, тип; зиґзаґ, позиція, фізичний;
марксизм, силует, система; цистерна, цифра; жирандоль, режим, джигіт,
джинси; речитатив, чичероне; ширма, шифр; бригада, риф, фабрика;
2) у географічних назвах із кінцевими -ида, -ика:
Антарктида, Атлантида, Флорида; Адріатика, Америка,
Антарктика, Арктика, Атлантика, Африка, Балтика, Корсика, Мексика;
3) у географічних назвах після приголосних дж, ж, ч, ш, щ і ц перед приголосним:
Алжир, Вашингтон, Вірджинія, Гемпшир, Жиронда, Йоркшир, Лейпциг, Циндао,
Чикаго, Чилі;
але перед голосним і в кінці слова пишеться і:
Віші, Шіофок;
4) у географічних назвах із звукосполученням ри перед приголосним (крім j):
Великобританія, Крит, Мавританія,
Мадрид, Париж, Рига, Рим та ін.;
але:
Австрія, Ріо-де-Жанейро;
5) у ряді інших географічних назв після приголосних д, т та в деяких випадках згідно з традиційною вимовою:
Аргентина,
Братислава, Бразилія, Ватикан, Единбург, Єгипет, Єрусалим, Китай,
Кордильєри, Пакистан, Палестина, Сардинія, Сиракузи, Сирія, Сицилія,
Скандинавія, Тибет
та в похідних від них:
аргентинець, аргентинський та ін.
6. У словах, запозичених із французької мови, після шиплячих ж, ш пишеться відповідно до французького u українське у, а не ю:
брошура, журі, парашут; також у словах парфуми, парфумерія.