§ 95. III відміна. Однина
1. У родовому та давальному відмінках однини іменники третьої відміни мають закінчення -і:
Бершаді, ванілі, галузі, герані, гідності, крові, любові, моці, незалежності, нехворощі, ночі, Оболоні, осені, осі, подорожі, приязні, речі, Русі, солі, сталі, суміші, тіні, Умані, фальші, фланелі, хоробрості.
Іменники на -ть після приголосного, а також слова кров, любов, осінь, сіль, Русь, Білорусь у родовому відмінку однини можуть набувати як варіант закінчення -и:
гідности, незалежности, радости, смерти, чести, хоробрости; крови, любови, осени, соли, Руси, Білоруси.
Примітка. Форми непрямих відмінків від іменників, що означають абстрактні поняття простору: височінь, глибочінь, далечінь, широчінь, крім знахідного та орудного, зрідка вживані; їх замінюють відповідні словоформи із суфіксом - ин(а): височина, глибочина, широчина.
2. У знахідному відмінку однини іменники цієї відміни мають форму, однакову з називним відмінком.
3. В орудному відмінку однини іменники цієї відміни набувають закінчення -ю, причому:
1) Якщо основа іменника закінчується одним приголосним (крім губного та р), то після голосного перед закінченням -ю цей приголосний подовжується (на письмі подвоюється):
Бершаддю, ваніллю, височінню, віссю, галуззю, геранню, міддю, міццю, ніччю, Оболонню, подорожжю, Руссю, сіллю, сумішшю, тінню, Уманню.
2) Якщо основа іменника закінчується сполученням приголосних або на губний (б, п, в, м, ф), а також на р, щ, то подовження не відбувається:
верф’ю, гідністю, жовчю, кіновар’ю, кров’ю, любов’ю, матір’ю, незалежністю, нехворощю, Об’ю, приязню, радістю, якістю.
4. У місцевому відмінку однини вживається закінчення -і:
у Бершаді, при свідомості, у галузі, у доповіді, на осі, у подорожі, на Оболоні, у радості, у солі, на Русі, у тіні, в Умані.
5. У кличному відмінку, що вживається переважно в поезії, іменники цієї відміни мають закінчення -е:
любове, ноче, радосте, смерте, Умане.