§ 116. Наказовий спосіб
Наказовий спосіб має лише форми другої особи однини й першої та другої особи множини з такими закінченнями:
|
2 ос.
1 ос.
2 ос.
|
однини
множини
множини
|
-и
-ім (о),
-іть,
|
= Ø (нульове закінчення)
-мо
-те
|
1. Закінчення -и, -імо(-ім), -іть звичайно бувають:
1) під наголосом:
бери, берім(о), беріть; живи, живім(о), живіть; іди, ідім(о), ідіть; печи, печім(о), печіть; припусти, припустім(о), припустіть;
2) у дієсловах із наголошеним префіксом ви-:
вибери, виберім(о), виберіть; вижени, виженім(о), виженіть
тощо, які без префікса мають кінцевий наголос:бери, берім(о), беріть; жени, женім(о), женіть;
3) у дієсловах із суфіксом -ну- в інфінітиві після приголосного:
кивни, кивнім(о), кивніть; крикни, крикнім(о), крикніть; моргни, моргнім(о), моргніть; стукни, стукнім(о), стукніть;
4) у дієсловах з основою на л або р після приголосного:
підкресли, підкреслім(о), підкресліть; провітри, провітрім(о), провітріть.
2. В інших дієсловах ненаголошений голосний у закінченнях наказового способу відсутній:
1) після голосних:
грай, граймо, грайте; купуй, купуймо, купуйте; стій, стіймо, стійте; ший, шиймо, шийте;
2) після приголосних б, п, в, м, ж, ч, ш, щ, р:
не горб(ся), не горбте(сь); сип, сипмо, сипте; став, ставмо, ставте; ознайом, ознайомте; ріж, ріжмо, ріжте; поклич, покличмо, покличте; руш, рушмо, руште; морщ, морщмо, морщте; повір, повірмо, повірте;
3) після приголосних д, т, з, с, л, н ненаголошений голосний у закінченнях теж зникає, причому ці приголосні пом’якшуються:
сядь, сядьмо, сядьте; трать, тратьмо, тратьте; чисть, чистьмо, чистьте; злазь, злазьмо, злазьте; повісь, повісьмо, повісьте; визволь, визвольмо, визвольте; стань, станьмо, станьте.
Примітка 1. Від дієслова їсти утворюються такі форми наказового способу: їж, їжмо, їжте; від дієслів доповісти, розповісти звичайно вживаються форми: доповідай (від доповідати), розповідай (від розповідати).
Примітка 2. Приголосні г, к у наказовому способі переходять у ж, ч: бігти — біжи, біжім(о), біжіть; лягти — ляж, ляжмо, ляжте; пекти — печи, печім(о), печіть (пор. теперішній або майбутній час: біжу, ляжу, печу).
Приголосні з, с, х у словах на зразок казати, писати, брехати в наказовому способі відповідно переходять у ж, ш: казати — кажи, кажім(о), кажіть; писати — пиши, пишім(о), пишіть; брехати — (не) бреши, (не) брешіть; пор. теперішній час: кажу, пишу, (не) брешу.
Приголосні з, с, х у словах на зразок казати, писати, брехати в наказовому способі відповідно переходять у ж, ш: казати — кажи, кажім(о), кажіть; писати — пиши, пишім(о), пишіть; брехати — (не) бреши, (не) брешіть; пор. теперішній час: кажу, пишу, (не) брешу.
Примітка 3. Усі дієслова із суфіксом -ува- (-юва-) мають перед закінченням наказового способу голосний у (орфографічно ю): вимірюй, просмолюй, розказуй.