§ 153. Правопис прикметникових форм від географічних назв і від назв народів
Суфікси -ИНСЬК(ИЙ), -ІНСЬК(ИЙ)
1. У суфіксах -инськ(ий), -інськ(ий) прикметників, утворених від географічних назв і від назв народів, що мають у своїй основі суфікси -ин, ін, -инськ, -інськ, зберігаємо той самий голосний (и або і), що й в основній назві:
Камишин — камишинський, Ніжин — ніжинський, Тульчин — тульчинський, Тушино — тушинський, Цюрупинськ — цюрупинський, Чигирин — чигиринський; Болдіно — болдінський, Філіппіни — філіппінський; Грузія — грузин — грузинський; осетин — осетинський.
У прикметниках, утворених від географічних назв, що не мають суфіксів -ин-, -ін-, пишемо завжди и:
Аляска — аляскинський, Баку — бакинський, Кабарда — кабардинський, Караганда — карагандинський, Поті — потинський, Сочі — сочинський, Чита — читинський, Шахти — шахтинський,
але Амудар’я — амудар’їнський.
Суфікси -ОВСЬК(ИЙ) [-ЬОВСЬК(ИЙ)], -ЕВСЬК(ИЙ) [-ЄВСЬК(ИЙ)], ІВСЬК(ИЙ) [-ЇВСЬК(ИЙ)]
2. У суфіксах -овськ(ий) [-ьовськ(ий)], -евськ(ий) [-євськ(ий)], івськ(ий) [-ївськ(ий)] прикметників, утворених від географічних назв, що мають у своїй основі -ов (-ьов), -ев (-єв), -ів (-їв), зберігаємо ту саму букву (о, е, є, і, ї), що й в основній назві:
Скадовськ — скадовський, Тамбов — тамбовський; Карачев — карачевський, Колгуєв — колгуєвський; Кишинів — кишинівський, Львів — львівський, Тетерів — тетерівський, Чернігів — чернігівський.
Якщо при творенні таких прикметникових форм від українських географічних назв відкритий склад з о, е стає закритим, діє правило про чергування о, е з і:Лозова — лозівський, Сватове — сватівський, Хмелеве — хмелівський.
У прикметниках, утворених від географічних назв, що закінчуються на групу приголосних або із суфіксальним к, перед яким є інший приголосний, пишемо -івський (-ївський):
Біла Церква — білоцерківський, Валки — валківський, Гребінка — гребінківський, Казанка — казанківський, Златоуст — златоустівський,
але Орел — орловський та ін.
У прикметниках, утворених за допомогою суфікса -ськ(ий) від географічних назв і від назв народів, основа яких закінчується на приголосний, відбуваються такі фонетичні зміни:
1) г, ж, з (дз) + -ськ(ий) → -зьк(ий) [-дзьк(ий)]:
Буг — бузький, Ветлуга — ветлузький, Виборг — виборзький, Волга — волзький, Гаага — гаазький, Гамбург — гамбурзький, Калуга — калузький, Ладога — ладозький, Люксембург — люксембурзький, Лейпциг — лейпцизький, Острог — острозький, Прага — празький, Рига — ризький, Страсбург — страсбурзький; Воронеж — воронезький (пор. назву українського селища — Вороніж — воронізький), Запоріжжя — запорізький, Париж — паризький; Абхазія — абхазький, Кавказ — кавказький, Лодзь — лодзький, Сиракузи — сиракузький, француз — французький;
2) к, ц, ч + -ськ(ий) → -цьк(ий):
Баскунчак — баскунчацький, Великі Луки — великолуцький, Вишній Волочок — вишньоволоцький, Владивосток — владивостоцький, грек — грецький, Кагарлик — кагарлицький, Казбек — казбецький, калмик — калмицький, Кобеляки — кобеляцький, коряк — коряцький, Кременчук — кременчуцький, Прилуки — прилуцький, словак — словацький, таджик — таджицький, турок — турецький, узбек — узбецький; Ніцца — ніццький, Суец — суецький, Череповець — череповецький; Бахмач — бахмацький, Галич — галицький, Гринвіч — гринвіцький, Овруч — Овруцький, але Дамаск — дамаський, Мекка — меккський, тюрки — тюркський;
3) с, х, ш + -ськ(ий) → -ськ(ий):
Арзамас — арзамаський, Одеса — одеський, Тбілісі — тбіліський, тунгус — тунгуський, Черкаси — черкаський, черкес — черкеський, волох — волоський, Карабах — карабаський, Лепетиха — лепетиський, чех — чеський; Золотоноша — золотоніський, Кандалакша — кандалакський, латиш — латиський, Сиваш — сиваський, чуваш — чуваський, Русь — руський.
Примітка 1. Для збереження звукового складу твірних основ (переважно іншомовних) у деяких прикметниках зазначені приголосні перед суфіксом -ськ- не чергуються і передаються відповідно на письмі: Небіт-Даг — небіт-дагський, Клуж — клужський, Бангкок — бангкокський, баски — баскський, казах — казахський, Печ — Печський, Перемишль — перемишльський, Радомишль — радомишльський та ін.