§ 87. II відміна. Однина. Кличний відмінок
Іменники другої відміни в кличному відмінку закінчуються на -у (-ю), -е.
1. Закінчення -у мають іменники твердої групи (зокрема із суфіксами -ик, -ок, -к(о)), іншомовні імена з основою на г, к, х і деякі іменники мішаної групи з основою на шиплячий приголосний (крім ж):
Петрику, Іванку, Олеже (й Олегу), батьку, синку, погоничу, слухачу, товаришу, робітнику (і робітниче), Джеку, Жаку, Людвігу, Фрідріху; а також іменники діду, сину, тату.
2. Закінчення -ю мають іменники м’якої групи:
Віталію, вчителю, Грицю, краю, лікарю, місяцю, розмаю, ясеню.
3. Закінчення -е мають безсуфіксні іменники твердої групи, іменники м’якої групи із суфіксом -ець і деякі іменники мішаної групи, зокрема власні назви з основою на ж, ч, ш, дж і загальні назви з основою на р, ж:
Богдане, Боже, голубе, друже, козаче, мосте, орле, пане, Петре, после, соколе, Степане, чумаче; женче (від жнець), кравче, молодче, хлопче, шевче (переважно: бійцю , українцю, умільцю та ін.); гусляре, Довбуше, маляре, стороже, тесляре, школяре.
В окремих випадках можливі варіанти:повстанц-ю і повстанч-е, умільц-ю і умільч-е.
4. Закінчення -е мають прізвища прикметникового походження на -ів (-їв), -ов, -ев (-єв), -ин, -ін (-їн), такі, як
Романове, Чугуєве, Королеве, Щоголеве, Глібове, Гуляєве, Романишине, Степанишине та ін.
і варіантні форми, спільні з називним відмінком:Романів, Чугуїв, Королів, Щоголів, Глібов, Гуляєв, Романишин, Степанишин.
Географічні назви, до складу яких входять зазначені суфікси, мають у кличному відмінку закінчення -е:
Києве, Лебедине, Львове.
Примітка 1. У звертаннях, що складаються з двох загальних назв, форму кличного відмінка мають обидва слова: добродію бригадире, пане лейтенанте.
Примітка 2. У звертаннях, що складаються із загальної назви та імені, форму кличного відмінка набувають і загальна назва, і власне ім’я: брате Петре, друже Грицю, колего Степане, лікарю Ігорю, пане Віталію, побратиме Іване.
Примітка 3. У звертаннях, що складаються із загальної назви та прізвища, форму кличного відмінка набувають і загальна назва, і власне ім’я: друже Максименку; колего Євгенищуку, пане Ковалю; можливі також поєднання форми кличного відмінка іменника загальної назви та форми кличного відмінка прізвища, однакової з формою називного відмінка: друже Максименко; колего Євгенищук, пане Коваль.
Примітка 4. У звертаннях, що складаються з двох власних назв — імені та по батькові, обидва слова мають закінчення кличного відмінка: Володимире Хомичу, Петре Кузьмичу, Ярославе Андрійовичу.
Примітка 5. Іменники сер, сір, гер мають форму, омонімічну з називним відмінком: сер, сір, гер.
Примітка 6. Іменник Господь у кличному відмінку має форму Господи; іменник Христос може мати варіантні форми кличного відмінка: Христе, Христе, рідко Христосе.