закутень
ЗАКУТЕНЬ, тня, ч., розм. 1. Віддалене, малопомітне місце.
2. перен. Місцевість, віддалена від великого адміністративного і культурного центру; глушина. Село наше у закутні такому, що ніхто туди не зайде (Сл. Гр.)
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | закутень | закутні |
Родовий | закутня | закутнів |
Давальний | закутневі, закутню | закутням |
Знахідний | закутень | закутні |
Орудний | закутнем | закутнями |
Місцевий | на/у закутні | на/у закутнях |
Кличний | закутню | закутні |
закутній
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | закутній | закутня | закутнє | закутні |
Родовий | закутнього | закутньої | закутнього | закутніх |
Давальний | закутньому | закутній | закутньому | закутнім |
Знахідний | закутній, закутнього | закутню | закутнє | закутні, закутніх |
Орудний | закутнім | закутньою | закутнім | закутніми |
Місцевий | на/у закутньому, закутнім | на/у закутній | на/у закутньому, закутнім | на/у закутніх |