запустілий
ЗАПУСТІЛИЙ, а, е. Дієпр. акт. мин. ч. до запустіти. Знайшов я город наш: стоїть запустілий, Тини поламались, садок погорів... (Щог., Поезії, 1958, 406); Вона [школа] була зовсім запустіла, зяяла вибитими та крадькома витягненими шибками, дихала ще зимовим холодом, мружилась облупленими стінами (Збан., Сеспель, 1961, 373); // у знач. прикм. Вони збігли по горі на своє Лабораторне шосе і розгублено зупинилися серед запустілого двору (Кучер, Чорноморці, 1956, 561).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | запустілий | запустіла | запустіле | запустілі |
Родовий | запустілого | запустілої | запустілого | запустілих |
Давальний | запустілому | запустілій | запустілому | запустілим |
Знахідний | запустілий, запустілого | запустілу | запустіле | запустілі, запустілих |
Орудний | запустілим | запустілою | запустілим | запустілими |
Місцевий | на/у запустілому, запустілім | на/у запустілій | на/у запустілому, запустілім | на/у запустілих |
запустіти
ЗАПУСТІТИ, іє, док. Стати занедбаним; спустіти, збезлюдіти. Садок.. запустів, заглух, нечищені дорожки, - позаростали бур'яном, глухою кропивою (Мирний, IV, 1955, 205); Треба буде зайти та хоч в хаті навести порядок. Запустіла, певно, без жіночих рук (Цюпа, Вічний вогонь, 1960, 161); Шляхтич Ліщинський, взявши в 1639 р. в оренду села Кальницю і Стрибовіск, почав так утискувати і розоряти селян, що 57 сімей втекли з них, і ці села запустіли (Іст. УРСР, І, 1953, 211),
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | запустію | запустіємо |
2 особа | запустієш | запустієте |
3 особа | запустіє | запустіють |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | запустів | запустіли |
Жіночий рід | запустіла | |
Середній рід | запустіло | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | запустіймо | |
2 особа | запустій | запустійте |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Минулий час | запустівши |