знавіснілий
ЗНАВІСНІЛИЙ, а, е, розм. 1. Дієпр. акт. мин. ч. до знавісніти. Знавіснілі після викриття свого хліба куркулі - з помсти підпалили темної вітряної ночі колишню самойловицьку економію (Крот., Сини.., 1948, 188).
2. у знач. прикм. Який знавіснів, утратив розум, почуття міри в чому-небудь; озвірілий. Іван схопив його.. з такою ж силою, з якою колись на мосту зупинив знавіснілого коня (Юхвід, Оля, 1959, 154); // Розбурханий, шалений (про стихійні сили і т. ін.). Він виріс посеред гірського бескеття, його, мабуть, гойдало малим не в колисці, а на отаких знавіснілих потоках (Загреб., Шепіт, 1966, 347).
3. у знач. прикм. Який дуже набрид, остогиднув. Чи стерпить він, бездомний мандрівник, Тупих сатрапів самохіття, І самовладців знавіснілий крик (Бажан, Роки, 1957, 269); Знову похмурі кам'яниці колоністів на обрії, знову знавісніле дзижчання «дум-дум» над головою, колона зупинялась, розгорявся бій (Гончар, II, 1959, 125).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | знавіснілий | знавісніла | знавісніле | знавіснілі |
Родовий | знавіснілого | знавіснілої | знавіснілого | знавіснілих |
Давальний | знавіснілому | знавіснілій | знавіснілому | знавіснілим |
Знахідний | знавіснілий, знавіснілого | знавіснілу | знавісніле | знавіснілі, знавіснілих |
Орудний | знавіснілим | знавіснілою | знавіснілим | знавіснілими |
Місцевий | на/у знавіснілому, знавіснілім | на/у знавіснілій | на/у знавіснілому, знавіснілім | на/у знавіснілих |
знавісніти
ЗНАВІСНІТИ, ію, ієш, док., розм. 1. Втратити розум, почуття міри в чому-небудь; озвіріти. - Чи ви показились, чи знавісніли? - говорив Карпо. - Хто це розбив вікно? (Н.-Лев, II, 1956, 358); Орлюк, якому притаманна була, як уже згадувалось, прямолінійність і запальність навіть у нормальному стані, раптом знавіснів.. Він закричав, і важко, й голосно, й зло застогнав і заговорив казна-що (Довж., І, 1958, 303).
2. Дуже набриднути, остогиднути. Остогидла важка робота, знавісніла, як нудний тьмяний осінній день з холодною і набридливою мжичкою (Коз., Вісімсот.., 1953, 69).
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | знавіснію | знавісніємо |
2 особа | знавіснієш | знавіснієте |
3 особа | знавісніє | знавісніють |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | знавіснів | знавісніли |
Жіночий рід | знавісніла | |
Середній рід | знавісніло | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | знавісніймо | |
2 особа | знавісній | знавіснійте |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Минулий час | знавіснівши |