зштовхувати
ЗШТОВХУВАТИ і ЗІШТОВХУВАТИ, ую, уєш, недок., ЗШТОВХНУТИ і ЗІШТОВХНУТИ, ну, неш і розм. ЗШТОВХАТИ, аю, аєш, док., перех. 1. Штовхаючи, зрушувати з місця, скидати звідкись. Захлинувшись від раптової нестачі повітря, Петрюк, в прибої скаженої люті, з усієї сили зштовхує старшину, віч-на-віч стає перед братом (Бабляк, Вишн. сад, 1960, 207); [Чернуха:] Звідки він [Куниця] упав? [Сухарик:] Це... з поїзда. Поїзд уже рушав, а він скочив на приступку. А тут його хтось зштовхнув (Коч., II, 1956, 336).
2. тільки зштовхувати, зштовхнути. Штовхаючи кого-, що-небудь назустріч одне одному, зближувати впритул, примушувати вдарятися. Море прокинулось. Воно гралося маленькими хвилями, народжуючи їх, прикрашаючи бахромою піни, зштовхуючи одну з одною і розбиваючи на дрібний пил (Горький, Опов., перекл. Хуторяна, 1948, 28); // безос. Машину кидало на глибоких вибоях, їх [Федора і Реву] гицало, зштовхувало плечима (Мушк., Серце.., 1962, 149); // Сприяти раптовій зустрічі кого-небудь з кимсь. Клара під'їхала до полустанка не через переїзд, а іншою дорогою, щоб раптом не зштовхнути лицем в лице Ларису й Анатолія (Руд., Остання шабля, 1959, 251).
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | зштовхую | зштовхуємо |
2 особа | зштовхуєш | зштовхуєте |
3 особа | зштовхує | зштовхують |
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | зштовхуватиму | зштовхуватимемо |
2 особа | зштовхуватимеш | зштовхуватимете |
3 особа | зштовхуватиме | зштовхуватимуть |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | зштовхував | зштовхували |
Жіночий рід | зштовхувала | |
Середній рід | зштовхувало | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | зштовхуймо | |
2 особа | зштовхуй | зштовхуйте |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Теперішній час | зштовхуючи | |
Минулий час | зштовхувавши |