індра
ІНДРА, -и, ч. У давньоіндійській ведичній релігії – один з головних богів, володар неба, божество дощу, грому і блискавки; у Ведах Індра є царем усіх богів; у ранній ведичний період Індра був дуже могутнім божеством, його вважали заступником корів, жерців і навіть самих богів; він аналогічний римському Громовержцеві; Індра є царем зоряного неба (небес), богом грому і блискавки, а також природних стихій, під його командою знаходяться нижчі духи, він є охоронцем східної сторони світу, а також здійснює керівництво над небесними праведниками, що живуть на горі Меру, де він тішить богів нектаром і небесною музикою; у післяведичний період Індра втратив своє значення і став охоронцем східної сторони світу; пізніше Індру почали називати господарем і володарем Сварги – небесного раю, куди відправляються душі загиблих у бою воїнів, основне ж заняття Індри – виявляти людські слабкості.
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | Індра | Індри |
Родовий | Індри | Індр |
Давальний | Індрі | Індрам |
Знахідний | Індру | Індр |
Орудний | Індрою | Індрами |
Місцевий | на/у Індрі | на/у Індрах |
Кличний | Індро | Індри |