вигнаний
ВИГНАНИЙ, а, е. 1. Дієпр. пас. мин. ч. до вигнати. Скільки раз їх кривобока хата переховувала у собі і вигнану синами матір, пригнічену братами сестру, покинуту на світ без роду - сироту (Мирний, І, 1954, 215); - Гяуре, вигнаний батьком! - кричав татарин. - Ти зваживсь сміятись із правої віри, із наших святих! (Коцюб., II, 1955, 153); Вигнаний повсталим народом, Виговський втік у Польщу (Іст. УРСР, І, 1953, 279).
2. техн. Добутий способом перегонки з якоїсь речовини (про дьоготь, спирт і т. ін.).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | вигнаний | вигнана | вигнане | вигнані |
Родовий | вигнаного | вигнаної | вигнаного | вигнаних |
Давальний | вигнаному | вигнаній | вигнаному | вигнаним |
Знахідний | вигнаний, вигнаного | вигнану | вигнане | вигнані, вигнаних |
Орудний | вигнаним | вигнаною | вигнаним | вигнаними |
Місцевий | на/у вигнаному, вигнанім | на/у вигнаній | на/у вигнаному, вигнанім | на/у вигнаних |