видиратися
ВИДИРАТИСЯ, аюся, аєшся, недок., ВИДЕРТИСЯ і ВИДРАТИСЯ, деруся, дерешся, док. 1. З труднощами вириватися від кого-небудь або вибиратися звідкись. - Одчепіться од моєї душі!.. - крикнула Василина й насилу видерлась з бурлацьких рук (Н.-Лев., II, 1956, 101); Він з рук п'ятьох десятків гайдуків, звичайно, видертись не міг і опинився в казематі (Ільч., Козацьк. роду.., 1958, 82); Ось за лісом, напевне, почнуться села, хутори... Аби тільки видертись з цієї глушини (Донч., III, 1956, 75); // перен., розм. Відшукуватися, знаходитися (про кого-небудь небажаного). - В мене.. на поле наслідників нема, хіба, може, десь видереться якась рідня, - десята вода на кисіль (Н.-Лев., IV, 1956, 193); - Ця [панна] навчить, як треба господарити! - казали в економії, - в цієї і трісочка не пропаде марно... І де воно видралося тут отаке зілля (Вас., II, 1959, 64).
2. З труднощами, здебільшого допомагаючи собі руками, вибиратися, вилазити нагору, на високий предмет. Настя зирк - та й охолола: чіпляючись за лозу, на берег видирався інспектор (Вас., І, 1959, 223); Крекчучи, я почав видиратися по драбині (Мур., Бук. повість, 1959, 232); Перед ним всі розступились. Він же видерся на скелю (Л. Укр., IV, 1954, 137); Андрій видрався на дерево (Довж., І, 1958, 223).
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | видираюся | видираємося |
2 особа | видираєшся | видираєтеся |
3 особа | видирається | видираються |
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | видиратимуся | видиратимемося |
2 особа | видиратимешся | видиратиметеся |
3 особа | видиратиметься | видиратимуться |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | видирався | видиралися |
Жіночий рід | видиралася | |
Середній рід | видиралося | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | видираймося | |
2 особа | видирайся | видирайтеся |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Теперішній час | видираючись | |
Минулий час | видиравшись |