замучувати
ЗАМУЧУВАТИ, ую, уєш, недок., ЗАМУЧИТИ, учу, учиш, док., перех. 1. Катуванням, тортурами доводити кого-небудь до смерті, загибелі. А жінка приговорювала: «..Покажи, чи не було якого свидітеля [свідка], як тебе замучували, як ти душу господу віддав?» (Кв.-Осн., II, 1956, 418); Батька ляхи замучили (Шевч., І, 1951, 132); - Тільки тридцятеро козаків потрапило в полон, і турки замучили їх страшними муками (Тулуб, Людолови, І, 1957, 62).
Замучувати (замучити) на смерть кого - катуючи, доводити кого-небудь до смерті, загибелі. Вони [руські князі] спустошували мордовські землі, полонених замучували на смерть, зацьковували їх собаками (Іст. СРСР, І, 1956, 62).
2. Знесилювати, доводити до виснаження, примушувати страждати когось. Хвороба його замучила, в нього задавнена виразка шлунка, і все нема йому часу поїхати полікуватись (Гончар, Тронка, 1963, 83).
Сумління замучило (замучить) кого - хтось не може (не зможе) позбутися докорів власного сумління, гірко кається (буде каятись) у заподіяному. Як його [труп] стріне панна Анеля?.. її замучить сумління (Коцюб., II, 1955, 263).
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | замучую | замучуємо |
2 особа | замучуєш | замучуєте |
3 особа | замучує | замучують |
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | замучуватиму | замучуватимемо |
2 особа | замучуватимеш | замучуватимете |
3 особа | замучуватиме | замучуватимуть |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | замучував | замучували |
Жіночий рід | замучувала | |
Середній рід | замучувало | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | замучуймо | |
2 особа | замучуй | замучуйте |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Теперішній час | замучуючи | |
Минулий час | замучувавши |