катування
КАТУВАННЯ, я, с. 1. Дія за знач. катувати. [Бекер:] Тут людям муки завдають, беруть на катування (Л. Укр., IV, 1954, 232); Фашистська тюрма - це безперервне катування (Збан., Єдина, 1959, 123).
2. Стан за знач. катуватися 1. - Що з тобою, бідна Аня? Ти змарніла, ти слаба... Досить з тебе катування (Перв., II, 1958, 82); Але те, що розважало відчайдушного хлопця, для дівчат було мукою, катуванням (Гончар, Таврія, 1952, 22).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | катування | катування |
Родовий | катування | катувань |
Давальний | катуванню | катуванням |
Знахідний | катування | катування |
Орудний | катуванням | катуваннями |
Місцевий | на/у катуванні | на/у катуваннях |
Кличний | катування | катування |