заміж
ЗАМІЖ, 1. присл.: Брати (взяти) заміж - робити своєю дружиною (про чоловіка). Візьму заміж [дівчину] за себе (Чуб., V, 1874, 87); Виходити (вийти, іти, піти і т. ін.) заміж - брати шлюб, одружуватися з ким-небудь (про дівчину, жінку). - Тепер слухай мене, Марусю: не раз тобі казав, що дівкою тобі зоставатись не можна, треба заміж іти (Кв.-Осн., II, 1956, 60); Сімнадцять років було моїй матері, коли я народився. Тоді рано виходили заміж (Томч., Готель.., 1960, 44); Віддавати (віддати, видавати, видати, пускати, пустити і т. ін.) заміж кого - одружувати, давати згоду на шлюб дочки, сестри і т. ін. [Євдокія Корніївна:] Та то ми, сестро, оце радились, за кого б нам свою дочку віддати заміж (Н.-Лев., II, 1956, 478); Убогого полюбила, Мати заміж не пустила, Осталася я (Шевч., II, 1953, 119); Крім Ліни, є в нього ще дві дочки, ..повіддавав він їх заміж ще на Півночі (Гончар, Тронка, 1963, 165).
2. у знач. ім., розм., рідко. Антон помітив, що заміж Устині прийшовся по характеру (Чорн., Потік.., 1956, 373).