карцер
КАРЦЕР, у, ч. Приміщення (звичайно без світла) у в'язниці (до революції також у навчальному закладі) для тимчасового одиночного ув'язнення осіб, винних або звинувачених у чомусь. [Начальник сторожі:] Сього замкніте у карцер на ніч (Л. Укр., II, 1951, 434); Сьогодні на прогулянці він образив начальника, якого ненавиділа вся тюрма, і тепер мусив іти до карцеру (Вас., І, 1959, 71); За надмірне захоплення літературою - читання книжок під час уроків - він [О. Маковей] терпів навіть покарання - сидів у шкільному карцері (Жовт., 2, 1956, 79).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | карцер | карцери |
Родовий | карцеру | карцерів |
Давальний | карцерові, карцеру | карцерам |
Знахідний | карцер | карцери |
Орудний | карцером | карцерами |
Місцевий | на/у карцері | на/у карцерах |
Кличний | карцере | карцери |