курити
КУРИТИ1, курю, куриш, недок. 1. перех. і без додатка. Вдихати й видихати дим якої-небудь речовини, переважно тютюну. Ми - шваби, куримо табак (Граб., І, 1959, 249); І за вечерею, і повечерявши,- обсівшись біля припічка, щоб курити в піч, гомоніли допізна чоловіки про се, про те (Головко, II, 1957, 181); - Ти дай мені, синок, закурити... Зроду таких не курив (Тют., Вир, 1964, 213); * Образно. Із Лисянки Кругом засвітило: Ото Гонта з Залізняком, Люльки закурили. Страшно, страшно закурили. І в пеклі не вміють Отак курить (Шевч., І, 1963, 117).
Курити люльку (кальян і т. ін. ) - користуватися для куріння (у 1 знач.) люлькою, кальяном і т. ін. Мій Кирило - золото не чумак!.. Все люльку курив (Вовчок, І, 1955, 60); Курити тютюн (тютюнець, цигарку і т. ін.) - вживати для куріння тютюн, цигарки тощо. Еней, по човну походжая, Роменський тютюнець курив (Котл., І, 1952,164); Запалив я цигарку, вчитель- теж. Скільки споминів, слів. Як колись я від нього потайки цигарки в час перерви курив... (Сос., І, 1957, 244).
2. перех. і неперех. Спалюючи певні речовини, наповнювати приміщення ароматичним димом. - Прочитавши його роботи книжку, зараз у хаті кури, а то завадить (Кв.-Осн., II, 1956, 249).
3. перех. Добувати, одержувати способом перегонки (горілку, смолу, дьоготь і т. ін.). - Пан втік, а панича Льольо на насіння лишили. Нехай курить... горілку (Коцюб., II, 1955, 85); - Вас дьоготь бентежить? - хвилюється і сердиться Лісовський. - Але чому ж ви тоді курите його у ваших лісах? (Стельмах, І, 1962, 42).
4. неперех., розм., заст. Гуляти, п'ючи; пиячити. Троянці добре там курили, Дали приманку всім жінкам, По вечорницям всі ходили. Просвітку не було дівкам (Котл., І, 1952, 78).
КУРИТИ2, курю, куриш, недок. Роблячи що-небудь, здіймати куряву, пил; пилити. Галя вимітала долівку. Йому [Василеві] на заваді і тихе шуршання притертого деркача по долівці. - Не кури! - кричить він на сестру (Мирний, IV, 1955, 28); // їхати, бігти, здіймаючи куряву. Курить щось по дорозі. Що воно біжить так прудко? (Коцюб., II, 1955, 13); На шляху курить десь парою коней фаетон (Вас., III, 1960, 345); // чим. Здіймаючи вгору дрібні часточки чого-небудь, крутити ними в повітрі. У місті була відлига, але за містом тяг холодний вітер і курив дрібним снігом (Фр., VII, 1951, 405); // Виділяти в повітря дрібні часточки чого-небудь. Шумить, наллята буйним соком, Курить пилком озимина (Шпорта, Твої літа, 1950, 103).
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | курю | куримо |
2 особа | куриш | курите |
3 особа | курить | курять |
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | куритиму | куритимемо |
2 особа | куритимеш | куритимете |
3 особа | куритиме | куритимуть |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | курив | курили |
Жіночий рід | курила | |
Середній рід | курило | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | курімо | |
2 особа | кури | куріть |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Теперішній час | курячи | |
Минулий час | куривши |
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | курю | куримо |
2 особа | куриш | курите |
3 особа | курить | курять |
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | куритиму | куритимемо |
2 особа | куритимеш | куритимете |
3 особа | куритиме | куритимуть |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | курив | курили |
Жіночий рід | курила | |
Середній рід | курило | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | курімо | |
2 особа | кури | куріть |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Теперішній час | курячи | |
Минулий час | куривши |