наплодити
НАПЛОДИТИ, плоджу, плодиш, док., перех., розм. 1. Вивести, привести яку-небудь кількість (птахів, тварин, комах). - Он яку череду за кілька років [свиня] наплодила (Морд., І, 1958, 108); // Народити яку-небудь кількість. [Відьма:] Стоїть кутя на покуті, А в запічку діти. Наплодила, наводила. Та нема де діти (Шевч., II, 1963, 308); - Дай боже, вам на світі пожити, діток наплодити, а там і попарувати (Смолич, Мир.., 1958, 55).
2. Розвести, виростити велику кількість когось, чогось. Породичавшись між собою, вони [Фальц і Фейн] стали Фальцфейнами, а наплодивши хмари овець, стали благородними (Гончар, Таврія, 1952, 141); // Дати можливість розмножитися, з'явитися кому-, чому-небудь у великій кількості (перев. шкідливому, небажаному). [Василь:] А то пак наплодили панства, намножили дуків, що не дають просвітку бідному чоловікові (Мирний, V, 1955, 98); - Наплодили пани економій і на свою, і на хазяйську голову (Стельмах, І, 1962, 48).
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | наплоджу | наплодимо |
2 особа | наплодиш | наплодите |
3 особа | наплодить | наплодять |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | наплодив | наплодили |
Жіночий рід | наплодила | |
Середній рід | наплодило | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | наплодімо | |
2 особа | наплоди | наплодіть |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Минулий час | наплодивши |